Хрещення Київської Русі-України. | Фото: rbc.ua Князь Володимир був сином Святослава від древлянської князівни Малуші, інформують ”Вікна” з посиланням на blyzhchedoboga.com.ua.
Народився він приблизно в 960 році. Виховував Володимира брат його матері язичник Добриня. У 972 році князь Володимир почав правити Новгородом. У 980 р. у розпал війни між братами Володимир пішов на Київ, в якому княжив його старший брат Ярополк. Перемігши брата, Володимир розпочав керувати в Києві. Він завоював Галичину, упокорив в’ятичів, воював з печенігами, поширив межі своєї держави від Балтійського моря на півночі до ріки Буг на півдні. У нього було п’ять дружин і багато наложниць. На Київських горах встановив бовванів, яким почали приносити людські жертви. Тоді загинули за Ісуса Христа варяги Феодор та Іоан. Обставини їх смерті вчинили на Володимира сильне враження, і він почав сумніватися в правдивості язичницької віри.
За запрошенням князя в Київ приходили проповідники з різних країн: посли від болгар-мусульман, що жили за Волгою, німці-латиняни, юдеї та греки. Князь розпитував про їхню віру, і кожний пропонував йому свою віру. Але найдужче враження справив на нього православний грецький проповідник, який на закінчення своєї бесіди показав йому картину Страшного суду. За порадою бояр, Володимир послав десятьох мудрих мужів, щоб випробувати на місці, чия віра краща. Коли ці руські посли прибули до Константинополя, то пишнота Софійського храму, стрійний спів придворних співців і урочистість патріаршої служби зачепили їх до глибини душі:
«Ми не знали, – казали вони потім Володимирові, – на землі ми стояли чи на небі».
А бояри відразу йому зауважили:
«Якби грецька віра не була кращою за інші віри, то не прийняла б її твоя бабуся Ольга – наймудріша з людей».
Володимир вирішив охреститися, але не хотів підпорядковувати Русь грекам. Тому незабаром після повернення послів Володимир пішов війною на греків і захопив Херсонес. Звідси він послав послів у Царгород до імператорів Василія та Костянтина з вимогою руки їх сестри, царівни Анни. Ті відповіли йому, що царівна може бути дружиною тільки християнина. Тоді Володимир оголосив, що бажає прийняти християнство. Але перш, ніж наречена прибула в Херсонес, Володимир був уражений сліпотою.
В такому стані, подібно до апостола Павла, він пізнав свою духовну неміч і приготувався до великого таїнства відродження. Царівна, що прибула в Херсонес, порадила йому поквапитися з хрещенням. Володимир охрестився (988 р.) і був названий Василієм. За легендою, при виході з купелі, він прозрів душевними й тілесними очима і з надміром радості вигукнув: «Тепер я пізнав правдивого Бога!».
Вернувшись до Києва у супроводі корсунських і грецьких священиків, Володимир насамперед запропонував охреститися своїм дванадцятьом синам, і вони охрестилися в одному джерелі, відомому в Києві під назвою Хрещатика. Слідом за ними охрестилося багато бояр. Тим часом, Володимир приступив до винищення бовванів, і головний з них ідол Перун був прив’язаний до кінського хвоста, з наругою стягнутий з гори й кинутий у Дніпро. Після повалення ідолів сповіщувано було народові євангельську проповідь. Християнські священики збирали народ і наставляли його у святій вірі. Врешті, святий Володимир оголосив у Києві, щоб всі мешканці, багаті і вбогі, з’явилися в певний день на ріку для прийняття хрещення. Так почалося хрещення Київської Русі. Кияни поспішали сповнити волю князя, міркуючи так: «Якби нова віра не була кращою, то князь і бояри її б не прийняли».
У призначений день мешканці Києва зібралися на берег Дніпра. Сюди з’явився сам Володимир із християнськими священиками. Всі кияни ввійшли в ріку, хто по шию, хто по груди; дорослі тримали на руках дітей; священики на березі читали молитви, а святий Володимир в захопленні молився Богові й доручав Йому себе та свій народ.
Після Києва і його околиць свята віра була насаджена в Новгороді. Перший київський митрополит Михаїл в 990 р. прибув сюди з шістьома єпископами в супроводі Добрині, дядька святого Володимира.
В 992 році свята віра була насаджена в Суздальському краї. Сюди прибув святий князь Володимир з двома єпископами. Суздальці охоче охрестилися.
Діти святого Володимира, яким він роздав частки, піклувалися про поширення й утвердження християнства в підвладних йому областях.
