Петра Степановича поховали на міському цвинтарі у Калуші, поряд із дружиною | Фото: Сімейний архів родини Макогонів Петро Макогін народився на святого Петра, 12 липня 1944 року, в селі Жовчів Рогатинського району у селянській сім’ї. Навчався в сільській школі. Після закінчення школи служив у радянській армії. З дитинства виявляв хист до навчання, зокрема, і до малювання. Перші роки професійної діяльності працював художником у колгоспі. Вступив до Львівського сільськогосподарського інституту (тепер — аграрний університет). Закінчивши навчання у інституті, був направлений на роботу у місто Калуш. У архітектурний відділ.
Петро Макогін у 1977 році прийшов на роботу в Калуський відділ ДІ «Діпромісто» на посаду головного архітектора. Згодом був переведений на посаду головного архітектора проекту. Працював над проектами житлово-громадського призначення м. Калуша, а саме: житлові будинки на вулиці Євшана в районі «Дружби», дитячий садок «Ягідка» в районі ЗОШ №6, житлові будинки на колишній вулиці Семанишина, кооперативні житлові будинки на вулиці Винниченка, будинок лісництва на вулиці Глібова, група житлових будинків на проспекті Лесі Українки в районі гімназії. Дані проекти впродовж 1977-1990 років були втілені в життя калуськими будівельниками.
Петро Макогін у 1977 році прийшов на роботу в Калуський відділ ДІ «Діпромісто» на посаду головного архітектора
Петро Макогін повернувся в 1990 році в головний відділ архітектури Калуської міської ради на посаду головного архітектора міста, де набутий досвід знадобився йому для практичного втілення проектів розбудови і благоустрою Калуша. Працюючи на посаді головного архітектора міста, приймав участь в узгодженні плану забудови міста, транспортних схем і пам’ятних об’єктів міста, зокрема на площі Героїв. Так, він — архітектор меморіалу Григорію Цеглинському , видатному діячу Калущини. Його встановили у 2003 році до 150-річчя з дня народження Цеглинського.
Петро Макогін як архітектор став одним із співавторів пам’ятнику Тарасу Шевченку у Калуші, монументу на знак пам’яті про майже 6 000 євреїв, які загинули на території Калуського повіту під час фашистської окупації 1941-1944 років. Цей монумент встановлено на території старого єврейського цвинтаря у 1996 році.
Петро Макогін з внуком Степана Бандери біля меморіального знаку Провідникові ОУН
Займався об’єктами не тільки Калуського, а і Рогатинського та Рожнятівського районів. Після роботи в міському відділі архітектури вийшов на пенсію. Останні роки свого життя після смерті дружини Петро Макогін жив у своїй квартирі в новому Калуші — на «посьолку». Колекціонував картини калуських художників. У його колекції — кільканадцять полотен, серед яких — пейзажі, портрети та твори абстрактного мистецтва.
Петро Макогін був дбайливим сином. Часто їздив у рідне село, де він провідував батьків, поки вони жили.
На похороні була родина із Рогатина, Калуша, Івано-Франківська, друзі по життю і роботі, співпрацівники і представники влади та депутатського корпусу минулих років: Роман Сушко, Євген Гірник, Петро Цюпа…
Петра Степановича поховали на міському цвинтарі у Калуші, поряд із дружиною. Друзі з Калуша і Львова попрощалися із Петром Макогоном, згадавши різні бувальщини із життя. Панахиду відслужив отець Олександр Марків.
