Мандрівник розповідає, що хотів спробувати пожити за океаном нелегалом, інформують ”Вікна” з посиланням на УП.Життя.
На початку подорожі юнаку став у нагоді привезений з України кілограм горіхів. Щоб мати можливість купувати харчі далі, Максим влаштувався на роботу у сферу обслуговування.
”Я знав: скільки б не витратив на квиток, все одно зароблю у Штатах ці гроші нелегально. У мене не було мети заробити в Америці гроші, я просто хотів отримати досвід роботи нелегалом, відчути життя звичайного нелегала у Центральній Америці, – розповідає мандрівник.
”У мене вийшло. Але в чому головна відмінність США від України – там, працюючи на роботі найнижчого класу, ти можеш нормально існувати, винаймати квартиру, їздити на машині, заправлятися постійно бензином, добре їсти”, – розповідає Максим.
Максим працював посудомийником, прибиральником, помічником офіціанта, заробляв 10 доларів на годину, а зміни бували по10-12 годин. Йому вдавалося заробляти по 120 доларів на день.
За житло юнак не платив. Домовлявся з каучсерферами. На проїзді він також економив – ходив пішки або витрачав по 2 долари на день.
”Померти з голоду в Америці неможливо, – каже мандрівник. – У Штатах народ дуже чуйний. Ти можеш просто сидіти під заправкою з рюкзаком, до тебе підійдуть, запитають, чи все гаразд, чи ти не голодний і чи є тобі де жити”.
Максим шкодує, що жодного разу не спав у шелтерах для безхатченків. Він обіцяє наступного разу обов’язково спробувати.
Багато американських бомжів, розповідає хлопець, збанкрутілі бізнесмени, хіпі, або шукачі себе. На диваків на вулицях міст мало хто звертає увагу.
”Із 70-річними американськими бабусями я спілкувався на рівних. Всі вони – вчорашні хіпі, – ділиться мандрівник.
Для них немає рамок і обмежень, вони дуже легкі й багато сміються. Розмовляєш із такими людьми й не відчуваєш, що у них можуть бути проблеми. А в нас заходиш в метро – й у всіх якась печаль на обличчях”, – порівнює Максим.
Він також стверджує, що в Америці завжди можна знайти, де помитися та випрати речі.
Там ніколи не лишать голодним на вулиці. Але жити в такий спосіб для юнака – нецікаво, для нього це шлях найменшого спротиву.