1 квітня 1947 року, за доносом стукача, КГБ заарештував Павла Василика у Львові. Присуд стандартний – “зрада Очолить Літургію правлячий архієрей Коломийсько-Чернівецької єпархії Василій (Івасюк). Запрошуємо помолитися за упокій душі владики Павла священників нашої єпархії, а також всіх, хто знав архієрея, інформують ”Вікна” з посиланням на Коломийсько-Чернівецьку архієпархію УГКЦ.
Довідка. Павло Василик народився 8 серпня 1926 року в с.Бориславці Перемиського повіту (тепер – Польща) в національно свідомій родині, в якій було 11 дітей.
Уже в юначому віці він розпочав боротьбу з окупантами: допомагав ліками повстанцям, писав антибольшевицькі вірші, носив патріотам машинки для друку.
1 квітня 1947 року, за доносом стукача, КГБ заарештував його у Львові. Присуд стандартний – “зрада бальківщині” й “антисавєцка пропаганда” – статті 54.1а та 54.11. Перше ув’язнення Владика Василик відбував від 1947-го до 1955-го.
1 січня 1950 року Павла Василика висвятив на диякона єпископ Віктор з Риму, єзуїт Східного обряду.
1951-52 роки — Владика Василик, будучи ще дияконом, відбував покарання у місті Спаськ Кемеровської області.
1953 року “визволителі” запроторили Павла Василика до Ольджераса (Алтайський край), де відбував покарання і Юрій Шухевич, син Головного Командира УПА.
1954-го він перебував у концтаборі міста Омськ.
Аж 1956-го повернувся Преосвященний Владика на Тернопільщину в Бучацький район, де жила родина. А 18 листопада 1956 року сталася знаменна подія в житті Павла Василика. У княжому місті Львові, на вулиці Вечірній, його висвятив на греко-католицького священика Владика Микола Чарнецький (1884 – 1959), редемпторист, Апостольський Візитатор для Волині й Підляшшя. На Тернопільщині розпочав душпастирську діяльність.
У 1956-1959 роках Владика Василик, ще будучи священиком, провадив велику душпастирську роботу на Станіславівщині, Тернопільщині, Закарпатті, Львівщині, Криму.
Тільки 1957 року “органи правопорядку” двічі провокували замахи на життя Преосвященного.
На початку 1959 р. його арештували в Станіславі. Йому інкримінували статті 54. 1а та 54. 11.
Друге ув’язнення єпископ відбував у Дубравлазі (селище Потьма-Явас, Мордовія) від 1959 до 1964 р. У цьому таборі перебував і Святої Пам’яті Блаженіший Патріарх Ісповідник віри Йосиф Сліпий.
1964 року вийшов з ув’язнення. Після цього він відбував ще 5 років заслання, згідно з вироком 1959 року.
1 травня 1974 року – Владика Йосафат Федорик, ЧСВВ, Екзарх українських греко-католиків на Центральну Азію у с.Вільхівцях Жидачівського району Львівської області висвятив священика підпільної УГКЦ Павла Василика єпископом катакомбної УГКЦ. Єпископ Кир Павло Василик ніс людям Божу правду по Галичині, Закарпатті, Волині, Рівненщині, Хмельниччині, Дніпропетровщині, Одещині, Москві, Ленінграді, Криму, Прибалтиці. У багатьох містах і селах засновував церковні громади. Багато разів у Преосвященного відбирали ризи й літургічні книги, погрожували арештом. А він відповідав: “Заберете в мене ризи, мені нові пошиють. Не даєте нам церкви, а ми маємо сотні, бо кожний дім української католицької родини є для нас церквою”.
4 серпня 1987 року група українського духовенства, ченців, черниць і мирян на чолі з Преосвященним Владикою Кир Павлом Василиком заявила на весь світ про свій вихід із підпілля до повнокровного релігійного життя. Заява була направлена Святішому Отцеві Іванові Павлові ІІ, Папі Римському; копія – Президентові Михайлові Горбачову. Із єпископів заяву підписав тільки Владика Павло Василик.
17 липня 1988 року у Зарваниці Єпископ Катакомбної УГКЦ Павло Василик у співслужінні з багатьма священиками відправив Архиєрейську Службу Божу, в якій взяло участь майже 30 тисяч вірних (КГБ нарахував 40 тисяч).
17 вересня 1988 року він був запрошений на зустріч в Москві. За круглим столом Преосвященний обговорював релігійні питання із чотирма сенаторами США та представниками Верховної Ради СРСР.
7 лютого 1989 року Владика Павло очолює делегацію до Москви, вимагає від кремлівських можновладців відновлення статусу УГКЦ.
16 травня 1989 року, напередодні з’їзду народних депутатів СРСР, до Москви знову прибуває делегація УГКЦ у складі єпископів П. Василика, С. Дмитерка, Ф. Курчаби, отців Г.Сімкайла, В.Війтишина, Т.Сенькова, І.Возняка, численних вірних, щоб зустрітися із Президентом Горбачовим.
28 січня 1990 року після відправлення Служби Божої в Катедральному соборі Івано-Франківська, тодішній голова облвиконкому урочисто вручив Владиці Василикові документ, в якому було сказано, що від цього дня Катедра переходить у власність УГКЦ. Голова наголосив, що саме єпископ Павло найбільше потрудився для справи УГКЦ.
12-16 січня 1990 року відбулися переговори у справі УГКЦ в Москві, в Данилівському монастирі, в яких взяли участь представники Ватикану та Московської Патріархії. В числі делегації УГКЦ був єпископи Павло Василик.
Історичною подією стало створення Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ на чолі з Єпископом-Ординарієм Кир Павлом Василиком. Його інтронізація відбулася 31 жовтня 1993 року в Коломиї. Апостольський Нунцій Високопреосвященний Кир Антоніо Франко, Блаженніший Патріарх Мирослав Іван Кардинал Любачівський, Преосвященний Владика Кир Софрон Дмитерко, Владика Кир Іриней Білик, отець-доктор Іван Дацько.
В цьому році започаткував будівництво Катедрального Собору Переображення Господнього в Коломиї як центру єпархіального життя.
За особливі заслуги перед УГКЦ та українським народом, 24 жовтня 2000 року ректорат Сетонського Університету (США) присвоїв Єпископові Павлові Василику почесний ступінь доктора гуманітарних наук.
Також Інститут Економіки і Права міста Івано-Франківськ, зважаючи на особливі заслуги Правлячого Єпископа Коломийсько-Чернівецької єпархії Павла Василика в часи підпілля, ініціювання виходу Церкви з підпілля, великий внесок у відродження Івано-Франківської єпархії та заснування Івано-Франківської Духовної Семінарії, котра тепер переросла у Теологічну Академію, присвоїв Владиці високе звання Почесного Доктора.
Закінчив свій життєвий шлях Владика Павло Василик 12 грудня 2004 року Божого на 79-му році життя.
