Знайти василіянський монастир у Дземброні не так легко | Фото: risu.org.ua Заправляє тут єромонах-василіянин Тимотей. Сам він родом з Лемківщини, але так полюбив гуцульські Карпати, що поселився у селі з дзвінкою назвою над Чорним Черемошем, інформують ”Вікна” з посиланням на risu.org.ua.
Знайти василіянський монастир у Дземброні не так легко. По-перше, дібратися сюди велика складність. 15 кілометрів від траси по камінню, підозрілими мостами над річкою не кожен автомобіль мирно здолає.
З дороги стежка до монастиря повертає на луг, густо зарослий пахучими травами, де панує численне комашинне царство. Захекавшись підіймаємося вгору і перед нами постає затишна монаша обитель.
На вході — невеличка брамка-дзвіниця, де відразу можна натрапити на необхідну інформацію і про сам монастир, і контакти до священика, і розклад Богослужінь. А далі відкривається стежка з каменю до монастиря, з обох сторін доглянуто обсаджена квітами і кущами.
Перед нами відчиняються двері до храму і ми відразу шоковані красою іконостасу — всі ікони виконані на склі. Але це не типова народна гуцульська ікона на склі — тут впізнається висока авторська майстерність. Отець Тимотей розповідає, що її виконала мисткиня зі Львова Оксана Винничок. А її чоловік Андрій, також художник, свого часу зацікавив о. Тимотея Дзембронею і околицями.
Ікони дійсно надзвичайні, високомистецькі, чимось нагадують ікони сусідніх румунських монастирів. Отець Тимотей запевняє, що такого іконостасу ніде в Україні не знайти.
Монастир виник у 2000 році, тоді ж придбали землю для нього. У 2001 р. було в Києві зареєстровано статут. І що цікаво, тоді його оформили як василіянський монастир Преображення Господнього в с. Дземброня Верховинського району. На перший погляд, нічого дивного. Але річ у тому, що в цей час це село так не називалося. Старе гуцульське село совіти перейменували у Берестечко (певно їм назва здалася надто дзвінкою), а стару назву йому повернули щойно у 2009 році. А тому зареєстровану в столиці адресу довго не могли внести до реєстру на місці — бо нема такого села. тобто на той час з такою назвою не було. Щойно коли селу повернули історичну назву – все стало на свої місця. Таким чином монастир став предвісником відновлення назви цього гірського села.
Нині у монастирі лише три монахи. Отець Тимотей каже, що могло бути і більше, бо є серед василіян бажаючі молитися і працювати в гірській тиші.
