Двічі міський голова Калуша Роман Сушко з дружиною та колишнім секретарем міської ради Романом Матківським Міському голові Ігореві Матвійчуку на урочистих зборах депутатів, які відбулися у палаці культури «Мінерал», вручили хлібину з тризубом. А він — привітав калушан зі святом та висловив упевненість у перемозі, інформують ”Вікна”.
На урочистих зборах депутатів нагородили калушан, які доклалися до розбудови і розвитку української держави.
Зокрема, відзнаками Президента України та ювілейними медалями були нагороджені голова Калуської станиці Братства вояків УПА Степан Петраш, голова міськрайонної філії Союзу українок Любов Липовська та директора музейно-виставкового центру Уляна Паньо.
Почесними грамотами ОДА нагородили колишнього керівника народного ансамблю танцю «Пролісок» Володимира Баку та заслуженого працівника культури України, керівника хору «Прикарпаття» Михайла Сондея.
За розпорядженням міського голови Калуша, медаллю «За гідність і патріотизм» нагородили 30 учасників АТО, а медаллю з нагоди Дня Незалежності України — 20 представників різних політичних сил, громадських організацій, культурних діячів, спортивних тренерів, активних громадян Калуша.
На урочистих зборах згадали і про те, як починалася незалежність у Калуші.
— 1990 рік. Діє нова міська влада. Прокуратура на кожне рішення сесії дає протест. І раптом влітку 1990 року із Львівської керамічної фабрики приходить лист про те, що міська рада, виявляється, у 1989 році замовляла пам’ятник Леніну. Це мав бути величезний 7-метровий пам’ятник Леніну, який планували встановити на бульварі Незалежності — на місці, де сьогодні стоїть камінь Незалежності. Зі Львова нас повідомили, що вже відлили нижню частину пам’ятника і за це потрібно заплатити 50 тис. рублів. Депутатський корпус, звісно, був проти. Але був мудрий чоловік — архітектор Петро Макогін, який запропонував таки купити цей пам’ятник. «Нам не Ленін потрібен, а бронза, яка у ціні різко зростає. А нам дають її за цінами 1989 року», — сказав тоді він. Ми заплатили 50 тисяч і забрали пів-Леніна. А потім переплавили його на пам’ятники Степану Бандері, що нині в Угринові, та — Тарасові Шевченку, що у Калуші, — розповів Роман Сушко, міський голова у 1990-1998, 2002-2006 роках.
— Приходить до мене одного разу Василь Уштан і пропонує міським коштом долучитися до будівництва пам’ятника Тарасу Шевченку у Новогродівці, що на Донеччині, — згадує міський голова Калуша Степан Різник (1998-2002 роки) — Однак, я вирішив, що міська рада долучатися не буде. Я викликав до себе у кабінет архітектора Петра Макогона і перший й останній раз дав йому «повноваження» зібрати із підприємців кошти. Гроші ми зібрали, відлили у Львові пам’ятник та поїхали на Донеччину для його встановлення, — пригадав Степан Різник, міський голова у 1998-2002 роках.
