Відповідно до ст. 7 Закону № 2114 майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам, інформують “Вікна” з посиланням на прес-службу Калуської ОДПІ.
Суб’єктом права власності у підприємстві є підприємство як ЮО, а його члени – у частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства (п. 2 ст. 7 Закону № 2114).
Згідно з п. 2 ст. 9 Закону № 2114 пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства у підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.
Термін «майновий пай» визначено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 «Про врегулювання питань по забезпеченню захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» із змінами та доповненнями – це частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена в грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.
Майновий пай члена підприємства документально підтверджується Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства (майновим сертифікатом), яке видається сільською, селищною або міською радою.
У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.
Наказом Міністерства аграрної політики України від 09.04.2001 № 97 затверджено Рекомендації щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності, п. 9 яких визначено, що кожен із співвласників має право продати свою частку майна, яка знаходиться у спільній частковій власності, згідно з договором купівлі-продажу майнового паю, засвідченого Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновим сертифікатом).
Разом з тим, п.п. 14.1.90 п. 14.1. ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) встановлено, що корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Отже, зміст прав особи, який засвідчує майновий сертифікат, є тотожнім змісту корпоративних прав.
Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) ЮО припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації ЮО майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.
Згідно з частиною першою ст. 108 ЦКУ перетворенням ЮО є зміна її організаційно-правової форми.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV ПКУ.
Порядок оподаткування інвестиційного прибутку регулюється п. 170.2 ст. 170 ПКУ, згідно з п.п. 170.2.6 якого до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Для цілей п. 170.2 ст. 170 ПКУ термін «інвестиційний актив» означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом (п.п. «а» п.п. 170.2.7 п. 170.2 ст. 170 ПКУ).
Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік (п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПКУ).
Підпунктом 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 ПКУ визначено, що ставка податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюється у розмірі 18 відсотків.
Термін «пасивні доходи» у розд. ІV ПКУ означає, зокрема, інвестиційний прибуток (п.п. 167.5.3 п. 167.5 ст. 167 ПКУ).
Враховуючи зазначене, фізична особа, яка протягом звітного року продає інвестиційний актив (корпоративні права) ЮО (ТОВ) та отримує інвестиційний прибуток, повинна подати річну декларацію про майновий стан і доходи у встановленому порядку та сплатити ПДФО.
При цьому ЮО виступає як податковий агент у частині відображення виплаченого доходу у податковому розрахунку за формою № 1ДФ.
Зауважуємо, що кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів (матеріалів), які стосуються порушеного питання.
З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 103.02).
