За часів правління цісаря Максиміана Галерія (IV століття) служив при війську у Сирії відважний полковник Андрій. Він не був хрещений, але потайки вірив у Христа, інформують ”Вікна”.
Під час війни з персами Андрій, як військовий керманич, із невеликим відділом вибраних та добре озброєних воїнів переміг куди чисельнішого і краще озброєного супротивника, призвавши на допомогу ім’я Ісуса Христа. Коли воїни побачили, що перемога прийшла до них завдяки небесній допомозі, невидимій силі, то навернулися до Христової віри, дехто охрестився.
Після повернення з військового походу заздрісні воїни-язичники звинуватили Андрія у сповідуванні християнства перед управителем Сирії Антіохом. Той наказав негайно заарештувати Андрія і разом з ним кількох воїнів-християн, а опісля відвести до цісарського суду.
Цісар побоявся засудити до смертної кари воїнів-християн, як і їхнього відважного керманича Андрія, бо це могло б призвести до повстання у війську. Тому наказав відпустити їх, сподіваючись, що ті рано чи пізно десь оступляться, матимуть провину, і саме за неї можна буде їх стратити.
Андрій знав про цей підступний задум. Тож, вийшовши на волю, відразу прийняв Святу Тайну Хрещення у місті Тарсі. Невдовзі його загін залишив Тарс і перебрався до Малої Вірменії, де став табором біля міста Мелітини. Тут зненацька на них напали язичники (очевидно, підбурені управителем Антіохом чи сами цісарем) і повбивали. Разом з Андрієм загинуло 2593 воїни. Ось таку конкретну цифру зберегла церковна історія. Тіла воїнів-християн поховали єпископи Тарський і Берейський.
