До роковин смерті відкрили пам'ятник Василю Стусу | Фото: Gazeta. ua Вчора, 4 вересня виповнився 31 рік з дня смерті Василя Стуса, інформують ”Вікна” з посиланням на gazeta.ua.
Двометровий пам’ятник із вапняку встановили за рахунок пожертв батьківської громади, вчителів та випускників закладу. Гімназія носить ім’я Василя Стуса з 1999 року, з тих пір тут почали думати про власний пам’ятник поету. Монумент був виготовлений як дипломна робота студента Львівського державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша Віталія Думина.
На церемонію відкриття завітала сестра Василя Стуса Марія разом з його племінницею, а також Микола Удод – проректор Донецького національного університету, якому нещодавно було присвоєно ім’я Стуса.
”Самопроголошена злочинна влада в Донецьку мабуть боїться самого образу та імені Стуса, бо минулого року зняла барельєф і пам’ятну дошку з філологічного факультету, де навчався поет. Де сьогодні знаходиться цей барельєф невідомо, ми просили щоб передали його в Вінницю, де в екзилі працює Донецький університет, але віддавати вони його теж не хочуть”, – розповів Микола Удод.
Як зауважив поет і політв’язень Ігор Калинець, колись прогресивними людьми з Росії був створений музей в таборі на Уралі, де сидів Стус. Там демонструвалася камера у якій він помер, та можна було довідатися, хто ще із дисидентів сидів.
”Виявляється цього музею там вже нема, зате з’явився музей наглядачів. Ось така Росія вбила Стуса”, – зазначив він.
”Коли брата перший раз арештували, про це ще ніхто не знав, але тривожні чутки до мене уже дійшли. Я не могла повірити, бо з дитинства він був дуже скромним, добрим і ввічливим. Не пригадую жодного випадку коли б він вчиняв якісь збитки батькам. Я добивалася, щоб хтось зі слідчих зі мною поговорив. Зрештою, той слідчий, який мав зі мною розмову звинуватив Стуса що той вважає себе великим поетом і погано говорить про радянську владу та колгоспи. А я йому відповідаю, - ми з братом жили в селі і пам’ятаєм, як наша згорблена бабуся щодня тягнула з колгоспу картоплю щоб нас прогодувати. І він замовк”, – згадує сестра Василя Стуса Марія.