Згідно з п. 291.4 ст. 291 ПКУ суб’єкти господарювання (юридичні особи), які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
—третя група — юридичні особи — суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;
—четверта група — сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 ПКУ), інформують «Вікна».
Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, визначено, що дивіденди – це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.
Відповідно до п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дивіденди — платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Тобто, дивіденди, як в розумінні ПКУ, так і в бухгалтерському обліку — це частка прибутку, яку повинен отримати акціонер в залежності від свого вкладу в статутний капітал підприємства.
Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів встановлено п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ.
Згідно з п.п. 57.1 прим.1. 2 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.
Обов’язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною п. 136.1 ст. 136 ПКУ ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими ПКУ, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п.136.1 ст. 136 ПКУ.
При цьому якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ, незалежно від того, чи є особа платником податку.
Авансовий внесок, передбачений п.п. 57.1 прим. 1. 2 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ, не справляється у разі виплати дивідендів, зокрема фізичним особам (п.п. 57.1 прим.1. 3 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ).
Таким чином, юридичні особи, які застосовують третю або четверту групу спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у разі виплати дивідендів своїм акціонерам (вкладникам), зобов’язані нараховувати та вносити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 18 відсотків від суми виплачених дивідендів. Винятків щодо несплати авансового внеску, передбаченого п.п. 57.1 прим. 1. 2 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ для юридичних осіб — платників єдиного податку третьої або четвертої групи ПКУ не передбачено.
Поряд з цим, юридичними особам — платниками єдиного податку за підсумками звітного (податкового) періоду (кварталу, півріччя, трьох кварталів, року), в якому здійснюється виплата дивідендів та сплата авансових внесків, подається Податкова декларація з податку на прибуток підприємств (далі — Декларація), форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897, з відповідним заповненням рядка 20 Декларації та Додатка АВ до такої Декларації.
