”Святий напевно сприяє місцевим газдам, що у них морква найкраща”,— жартують десятки людей, які приїжджають у село Тишківці Городенківського району на Івано-Франківщину, аби купити доброї, вирощеної екологічним способом моркви.
У цьому селі здавна культивують різні види і сорти сонячного овочу, інформують “Вікна”.
Розлогі зелено-жовті поля. Усе квадратиками, рядочками. сує доладу в добрих газдів. Тут — чорноземи, важкі, як кажуть у селі «м’ясисті». «І суха верба зацвіте та груші вродить»,—жартують селяни, які здавна займаються овочівництвом.
”Колись гектари моркви були, стояли величезні кагати, — розповідає, йдучи по полю, добрий господар і тишківецький війт Іван Пронич.— Тепер люди вирощують моркву значно менше, на 5-10 сотих землі, бо не завжди вигідно її продавати”.
Чоловік каже, що виростити моркву не настільки легко, аби вона виросла гарна, не дуже велика і не маленька, тугенька і не дуже довгенька, але товстенька.
”Я не вирощую гібриди, але лише пізні сорти, бо ранні зберігаються, не більше місяця. Аби морква виросла гарною, треба готувати для неї ґрунт, де у попередні роки росли капуста, цибуля, огірки, помідори, озима пшениця чи боби, —навчає газда. — Не варто садити моркву там де росли петрушка, буряки, селера чи картопля, а також й сама морква. Скажімо, там, де вже її сіяли, ще раз це варто робити не раніше аніж через 3-4 роки. Інакше морква хворітиме”.
До речі, однією з таємниць тишківецьких газдів є морквяні парасольки з бур’янів. Отже для того, аби вберегти посіви моркви від спеки, не треба виполювати бур’яни.
”Можливо для когось це буде дуже дивним, —каже Іван Пронич,— але власне городні рослинні шкідники, які виростають вищими від зелених пагінців моркви, є парасолькою для руденької і солоденької. Бур’яни ще тримають в землі вологу для моркви”.
Викопують овоч пізно восени, в жовтні-листопаді. Її легенько підорюють, а згодом вже витягають вручну. Згодом укладають в кагати, аби розфасовують в сітки по 10-20 кілограм. Так краще продати.