Вдови звернулися до підприємця Коваля і уклали з ним угоди в червні 2015 року. Усно було обумовлено, що меморіал має бут Раніше йшлося про те, як встановлювали пам’ятники у Меморіальному сквері Івано-Франківська полеглим на сході Василю Білику, Володимиру Шарабуряку, Михайлу Шемегінському, Петру Безпальку, Василю Семанюку та Юрію Барану, інформує ”Курс”.
Нагадаємо, вдови вважали, що фірма, якій вони замовили меморіал, їх обманула – не виконала своїх зобов’язань. Підприємець, який мав на Покрову 2015 року втілити проект з пам’ятниками, отримав з кожної сім’ї по 30 тис. гривень авансу (то була допомога від обласної влади – таку виплачують усім родинам загиблих) і не виконав роботу, обумовлену договором, – виготовлення і встановлення надгробків. Вдови мусили шукати іншого підрядника. Пам’ятники постали в Меморіальному сквері у травні цього року — за них дружини загиблих заплатили самотужки.
24 червня цього року Івано-Франківський міський суд розглянув позов дружин та матерів полеглих до підприємця Руслана Коваля про повернення коштів та відшкодування моральних збитків. Суд позов задовольнив частково: виніс рішення стягнути з підприємця авансові платежі на користь кожної позивачки – всього 180 тис. гривень. Компенсацію моральних збитків не присудив.
Відповідач, підприємець Руслан Коваль, більш відомий у Франківську завдяки магазину-салону “Майстерня Каменю”, в якому справи як директор веде його дружина Христина Коваль. У суді першої інстанції до матеріалів справи Руслан Коваль долучив копію довіреності на свою дружину – на право ведення підприємницької діяльності. Серед іншого магазин-салон пропонує надмогильні пам’ятники.
Підприємець не погодився з рішенням суду і подав апеляцію. Він уважає, що виконав свої зобов’язання – придбав деталі пам’ятника та художні елементи. Тому підстав для повернення грошей замовникам немає.
Виступ у суді та дебати захисники підприємця побудували на колізії: авансовий платіж подавали як завдаток. Відтак, у випадку визнання цього терміну судом, отримували аргумент, щоби не повертати кошти. Суд натомість вказав на документ у справі – квитанцію про сплату авансу, підписану Ковалем.
Суд ще раз встановив, що вдови звернулися до підприємця Коваля і уклали з ним угоди в червні 2015 року. Усно було обумовлено, що меморіал має бути встановлений на свято Покрови, 14 жовтня. Факт такої домовленості зафіксував суд першої інстанції. В апеляційному суді одна із захисниць Коваля домовленість підтвердила, тоді як друга – заперечила.
У серпні 2015-го підприємець пред’явив замовницям частину робіт – фотографії та букви. За букви – атрибутику, згідно із договором – треба було платити окремо. На той час вдови ще не отримали обіцяних владою грошей, тож не мали чим платити. Розгорівся скандал.
Причини скандалу сторони називають різні. Зі слів представників підприємця випливало, що до конфлікту призвели сумніви замовників у якості робіт.
”Конфлікт виник, коли прийшла продукція PILLA. Позивачі прийшли, і їм не сподобалася якість робіт. Вони почали вимагати підтверджуючих документів, звідки взялася ця продукція, оскільки вони виявилися експертами. Вважають, що їм потрібен напис “made in Italiya”, а цього немає на керамічних виробах. Вони забракували якість робіт, тобто вважали, що ця продукція куплена в Україні і таким чином підприємець Коваль хотів на них заробити гроші”, – пояснила суду адвокат Наталія Аверкова.
Представник замовників, юрист Зореслава Кудиба підтвердила, що замовники засумнівалися у походженні, а відтак і вартості атрибутики. Підприємець не надав документів, які би свідчили про оригінальне італійське виробництво – копії сертифікату якості, документів про проходження кордону, гарантійне зобов’язання фірми PILLA (відомо, що таке надається на 50 років) тощо.
”Підприємець не надав на нашу вимогу документів, натомість почав вимагати решту грошей. Оплата роботи, згідно з договором, мала бути здійснена після встановлення пам’ятників. Інших оплат не було обумовлено. От в цьому і виник конфлікт”, – пояснила юрист.
У матеріалах судової справи фігурує платіжка підприємця – розрахункова накладна. При чому три різні її варіанти. Апеляційному суду також не було представлено документів, які би засвідчили якість та гарантійний термін продукції.
Суд також встановив, що після серпневого інциденту ніякі інші роботи з виготовлення та встановлення меморіалу не проводилися. Камінь для надгробків фірма отримала лише в травні цього року – це підтвердила Наталія Аверкова.
Жодна з адвокатів апелянта не заперечили твердження Зореслави Кудиби, що її разом із замовницями в січні цього року вигнали з офісу Ковалів. Після цього випадку замовниці почали шукати іншого підрядника. Той встановив надгробки за неповні три місяці, повідомила представник родин полеглих.
На пропозицію мирової угоди, з якою до представників підприємця звернувся головуючий суддя, ті відповіли, що це вже не актуально. І під час дебатів звинуватили родичів загиблих у “суб’єктивності” та використанні статусу.
Дослідивши всі докази, суд відхилив апеляційну скаргу Романа Коваля і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Підприємець мусить повернути авансовий платіж за пам’ятники, які він так і не встановив.
