Мова йде про видання під назвою “Книга скорботи, Пам’яті і Шани України. Івано-Франківська область. Герої Революції Гідності”, 500 примірників якої було підписано до друку. У книзі було використано шість текстів Євгенії Бардяк без її на те дозволу і зазначення авторства, нагадують ”Вікна”.
Євгенія Бардяк вимагає припинення розповсюдження тиражу та офіційних вибачень. Вона у суді наголосила на порушенні її авторських прав. Адже дозвіл на друк матеріалів ніхто не брав. Позивач вимагає визнати публікації статей про Героїв Небесної Сотні порушенням авторських прав, зобов’язати відповідача припинити розповсюдження контрафактноі продукції та за власні кошти повернути розповсюджений уже тираж. Крім того, однією з вимог є опублікування вибачення на сторінках обласних видань.
Голова обласної спілки політв’язнів і репресованих Марія Вацеба прийшла підтримати відповідача. Відповідачем виступає керівник обласного відділу пошуково-видавничого агентства «Книга пам’яті України» Ганна Шекеряк. Суддя – Ірина Пастернак.
Відповідачка у суді акцентувала на суто технічній помилці, допущеній при друці матеріалів, та зауважила, що Євгенія Бардяк їх ображала, вимагала вибачень у 90-річного чоловіка.
— Та, хто виправляє, вагітна. Помилилася. Хотіли виправити “бардак” на “Бардяк” і в результаті прізвище взагалі вилучили, — зазначила Ганна Шекеряк.
”Називати нас конторкою ледарів несправедливо”, — зазначила вона у суді, додаючи, що вилучити видання. у якому лише 15% — тексти позивача, вони не можуть. Через галас у ЗМІ, зазначила доповідач, уже провину спокутували.
— 18 членів редакції колегії дивилися, ніби засліпило! — акцентувала Ганна Шекеряк.
Відповідач визнала, що дозволу на публікацію текстів Євгенії Бардяк не отримувала, як і не повідомила блогера про вихід книжки з її текстами.
Наступне засідання у справі призначили на 28 листопада. Розпочнеться воно о 10.00.
Як повідомляли “Вікна”, Прикарпатську Небесну сотню Євгенія Бардяк почала писати рівно два роки тому у своєму блозі на сайті “Вікон”.
”Для мене ця робота була “криком душі”, те, що я вважала своїм моральним обов’язком перед тими, хто віддав життя у тому числі і за мене. Усе, що я могла зробити для цих сміливих чоловіків, - залишити для наступних поколінь їхній реальний (зібраний з різносторонніх спогадів рідних і друзів) образ романтичних, щирих, патріотичних, мужніх, які прагнули порядку і правди в Україні. Майдан був початком – становлення європейських цінностей досі триває. І сьогодні я відчула дуже неприємний дисонанс, побачивши свої тексти без жодних змін у вищезгаданому виданні з підписом іншої людини, в деяких випадках — без зазначення авторства”, — каже вона.
