Оксана Кузів у Калуші: «Таїнство» я написала за вісім днів, 105 сторінок тексту формату А4. ФОТО

Славнозвісний «Адамцьо» — лише одна із чотирьох повістей нової книги, яку письменниця презентувала у Калуші у рамках «Книжкового форуму».
Оксана Кузів дуже хоче, щоб її твір прочитав хтось із духівництва, адже не боїться критичної думки

Оповідання «Адамцьо» знають вже не тільки читачі, але і глядачі, адже його поставив на сцені Вигодський народний театр під орудою «шаленого і обдарованого, неординарного режисера» Богдана Мельника. Колектив завоював Гран-прі на театральному фестивалі в Очакові серед 28-ми, переважно російськомовних, колективів, інформують «Вікна».


«Най би до рання не дожив, най би вже скорше здох», — так розпочинається вистава.


«Адамцьо», за словами Оксани Кузів, пішов у життя дуже просто, ніби вистрелив із катапульти. «Я завжди кажу: таке враження, що мені дали копняка і я полетіла», — ділиться автор.


Письменниця на той час боролася із онкологічним захворюванням, тому каже: писала так, ніби після неї залишиться тільки «Адамцьо».


— У моїх творах дуже багато трикрап’я. Тож, я не поставила крапку, а поставила трикрап’я, — поділилася Оксана Кузів.


За два роки «Адамцьо» перевидавався п’ять разів.



Книга «Назви мене своєю», у яку увійшло чотири повісті, вийшла друком у видавництві «Апріорі» (видавець — Святослав Шот).


— Я пишу шалено — як хочете, так і розумійте, — зазначила письменниця. — Повість «Таїнство» я написала за вісім днів, 105 сторінок тексту формату А4. При цьому мене ніхто не звільняв від обов’язків по дому: чоловікові і сину мали бути пироги.


Героїня повісті, поїхавши за кордон, заробила на хліб насущний сурогатним материнством. Оксана Кузів відзначає різницю у менталітеті українців та іноземців: якщо у нас таке материнство почасти засуджується, то за кордоном — вітається, адже одна жінка допомогла іншій стати матір’ю.


— Коли поділилася ідеєю з чоловіком, він зауважив: «А, то вже збита тема». Але того ж дня іду попри міський базар, а на стовпі оголошення: «Шукаю жінку, яка народить мені дитину». І тут я подумала: «Не така ця тема вже і збита». А тема любові хіба не збита? А тема болю, зради? — розповіла автор.


Оксана Кузів дуже хоче, щоб її твір прочитав хтось із духівництва, адже не боїться критичної думки.


— Бо якщо після «Адамця» всі казали: «Хай Вас Бог благословить!», то тут буде по-іншому, — вважає автор.


Раніше йшлося, що письменниця Галина Пагутяк презентувала на книжковому ярмарку книгу “Гіркі землі”, у якій розповідається про долю заробітчан з невеличкого містечка Борислав, що на Львівщині.