До проекту «Добрий ЗІК» звернулися діти Львівської школи-інтернату, котрі попросили здійснити мрію своєї вчительки Наталі Степанівни. Бо вона для них є не просто заступником директора з виховної роботи та викладачкою англійської мови, а насамперед другом, порадницею, а для декого – навіть другою мамою, передають ”Вікна”.
«Приходить дитина, розказує тобі про проблеми в родині і ти зразу розумієш, що треба якось допомогти. Або порадою, спілкуванням, або якоюсь дією», – розповідає вчителька Наталя Наконечна.
«Вона така, що їй можна довірити все. Бували такі моменти, що я приходила зі сльозами і розказувала все, що в мене було, що наболіло на душі», – згадує учениця Ірина Ковальчук.
Саме десятикласниця Іринка найбільше прикипіла душею до вчительки. Не маючи справжньої сім’ї вдома, дитина шукала когось, хто би міг принаймні вислухати і поспівчувати.
«В мене проблеми з батьком вдома. Він почав бити маму, пити, гуляти, звинувачувати її в якихось там провинах, які він сам собі видумав», – розповіла Іринка.
Дівчина знайшла підтримку у зовсім чужої для неї людини – вчительки Наталі Степанівни. Та сама вихователька до школярки ставиться також по-особливому. Вона з нею часто гуляє за межами школи. А час від часу запрошує Іринку й до себе додому, в село Горішнє Миколаївського району.
«Щоб вона зрозуміла, що сім’я складається з чоловіка, жінки і дітей. Щоб вона не тільки бачила приклад мами, яка їх всіх трьох має виховати. Щоб вона бачила, що батько теж має відігравати важливу роль у вихованні дітей», – каже Наталя Наконечна.
Мрія Іринки – мати справжню сім’ю. Наталя Степанівна не може їй цього дати, але вона показує дівчинці, що таке родинний затишок. Про свої ж мрії молода вчителька тільки розповідає школярці. Здійснити ж їх не може, бо вічно бракує часу та коштів.
«Вона мені сказала, що мріє змалечку політати на повітряній кулі. Я була шокована, оскільки вважала, що вона мріє про щось серйозне, наприклад, поїхати за кордон. Але й така мрія гарна. Летиш у небі, бачиш весь світ», – каже школярка Ірина Ковальчук.
На прохання учнів Львівської школи-інтернату, здійснити мрію вчительці Наталі Наконечній і допоміг проект. Команда небайдужих журналістів подарувала жінці можливість полетіти на повітряній кулі. Окрім того, вихователька переконалась, що її щоденна клопітка праця має високий зміст. Бо її учні, які не мають щасливого дитинства та не відчувають любові від найрідніших, завдяки їй самі не розучилися любити.
