Старовинні написи знайшли на одній із пам’яток архітектури місцевого значення | Фото: rohatyn.com.uа Зроблені вони були тоді хорошою фарбою, тож навіть часу не вдалося повністю стерти їхніх слідів із споруди, інформують ”Вікна” з посиланням на rohatyn.com.ua.
І впродовж багатьох років ховались під шаром вапна та штукатурки, чекаючи, коли хтось з рогатинців таки відшукає їх і пригадає рогатинцям історію добре відомої будівлі.
Йдеться про споруду, розташовану на розі вулиць Шевченка і Галицької, де знаходяться гімназія ім. Володимира Великого, кредитна спілка «Кредо», крамниця «Прикарпатський коровай» тощо. Початок її зведення припадає на 1925 р. Як розповів краєзнавець Михайло Воробець, роком пізніше було організовано «Коло батьківське», що разом із дирекцією гімназії приступило до добровільних зборів коштів для закінчення будівництва дому T.S.L. (товариство школи людової), адже кілька приміщень нової будівлі мали стати затишними гімназійними класами.
І ось 8 грудня 1927-го... Навколо нової архітектурної споруди чимало людей, котрі прийшли на урочистості з нагоди відкриття «Дому Польського». Після релігійних заходів у «Соколі» (нині ШЕВУ) відбулася святкова академія за участю гімназійної молоді.
Оскільки під час Першої світової війни колишню будівлю польської гімназії, що знаходилася в приміщенні давньої австрійської конюшні (сьогодні вул.Шевченка,71 а) було повністю спалено (1919р.), а згодом її частково відновили, то навчання гімназистів доводилось проводити у чотирьох приміщеннях: приватному будинку Фельда (вул. Шевченка, 3), будинку фундації ім. Спадвіньского (вул. Шашкевича, не зберігся), в колишньому будинку «Зірка» (нині подвір’я Рогатинської ЗОШ №2, вул. Шевченка, 12, знищений під час Другої світової війни), крім того, винаймали дві класні кімнати й в згаданій нами T.S.L. (вул. Шевченка, 1).
У навчальний заклад переважно приймали дітей польської національності, хоча можливість здобувати освіту тут мали й українці (один-два учні на клас), а також євреї.
Важко відповісти на запитання, що спонукало українців навчати своїх дітей у польській гімназії? Очевидно, одним із мотивів залишалася матеріальна сторона: у 1921 р. вона отримала статус державної, тож навчання дитини у цьому закладі обходилося родичам дешевше, ніж в українській гімназії.
В історичній будівлі також знаходились «Kółko rolnicze», польська «Просвіта», відділ освіти, а нижній поверх відвели під торгівлю. Ймовірно, саме відтоді й збереглися давні написи «DOM HANDLOWY» (дім торговий) та «HURTOWNIA TYTОNIU №11» (склад тютюну №11) (на фото). Щоправда, другий напис зберігся погано, отож наразі важко стверджувати, що саме гуртівня з такими товарами розташовувалась колись на Шевченка,1.
Згодом, у 1941-1944р., німці відкрили курси вивчення німецької мови. З 1944 р. у цій будівлі знаходилась військова частина (їдальня), а 1944-1991р. приміщення служило навчальним корпусам ПТУ № 35. І лише 1991-го тут продовжилось навчання наших гімназистів.