У деяких помешканнях на площі Героїв, 3 водопостачання з'явилося тільки нещодавно | Фото: Скрін з відео Ще улітку 2002 року будинок був включений у план реконструкції міста на 2004 рік. Щоправда, його реконструкція полягала в оновленні фасаду, який виходить на площу Героїв, інформують ”Вікна”.
Ні реконструкції, ні капітального ремонту, ні хоча б косметичного втручання будівля так і не дочекалася. А мешканці будинку вимушені жити в умовах, які могли рахуватися комфортними хіба що на початку 20-ого століття. Виявляється, туалети тут досі розміщені за межами квартир. До них люди змушені щодня ходити аварійною терасою, незважаючи на дощ, мороз чи вітер. Узимку в туалетах систематично замерзає вода, а відтак — незручності подвоюються.
— У балконах на другому поверсі — тріщини. Щоб пройти до туалету з маленькою дитиною, я беру парасолю, бо ринви протікають. У туалеті води немає, — розповідає мешканка будинку Галина Климаш.
Зробити туалет у помешканнях жителі будинку не можуть, адже у відповідях йдеться, що ”техумови не дозволяють”.
— У ХХІ столітті техумови не дозволяють, а відкритим поряд кафе дозволяють? — риторично запитує Степанія Ступницька.
Так виглядає туалет на площі Героїв, 3. Функціонує без води і окремо від житла
Чотири роки тому мешканці багатостраждального будинку №3 написали колективну заяву на ім’я тоді ще міського голови Ігоря Насалика. Проблеми аварійності будинку розглянув виконавчий комітет Калуської міської ради. 14 вересня 2012-ого року комісія обстежила будинок і, нарешті, визнала, що на головному фасаді будівлі дійсно є глибокі тріщини і відпадання штукатурки, і що він потребує капітального ремонту. Комісія вирішила запланувати капремонт на 2013-ий рік, а потоковий ремонт шатрової покрівлі, дверей та вікна на сходовій клітці доручила провести балансоутримувачу будинку – комунальному підприємству «ЖЕО №1». Проте усі благі наміри влади знову залишилися на папері.
А те, що спромоглися за стільки років зробити комунальники, іншим словом, як халтура, не назвеш
Донедавна у помешканні на площі Героїв, 3 навіть не було води.
— Я ходила і до Різника, і до Насалика (попередніх міських голів. — Авт.), але тільки завдячуючи Ігореві Матвійчуку мені провели воду, — розповідає Степанія Ступницька.
Мешканці проблемного будинку кажуть, що охоче віддадуть свої квартири комусь із керівників міста задля експерименту хоча б на три дні, щоб вони на собі відчули усі «принади» проживання.
Між тим Галина Климаш виховує маленьку дитину, яка є інвалідом дитинства. Тому щиро переживає за здоров’я своєї сім’ї, адже скоро зима і проблеми із зручностями знову повернуться.
