Так нині виглядає маєток братів Фельчинських. Там раніше проживав міський голова Калуша Роман Сушко, нині — один і Вулиця названа 25 грудня 1990 року на честь видатного маляра Павла Ковжуна, який в 1937-1938 роках разом з Михайлом Осінчуком розписав калуську церкву Архистратига Михаїла, розташовану поруч з цією вулицею, інформують ”Вікна”.
1996 року на честь 100-річчя від дня народження Павла Ковжуна на будинку училища культури встановлено меморіальну дошку.
Їдальня Калуського коледжу культури
На вулиці Ковжуна вріс у землю і руйнується старий особняк
Вулиця Ковжуна є однією з центральних вулиць Калуша. Вона поєднує центральну частину міста з початком мікрорайону Височанка. Вулиця розпочинається біля перехрестя вулиць Дзвонарська, Чорновола, майдану Шептицького та площі Героїв та закінчується перехрестям вулиць Європейська, Ломоносова, Височанка (поблизу старого міського кладовища). Вулиця має горбистий рельєф. На її початку починається підйом до колишньої музичної школи, в той час як друга частина є практично рівнинною з незначним нахилом.
Раніше у будинку була розташована крамниця спорттоварів “Динамо”
На початку вулиці розташовані дві радянські багатоповерхівки, решта ж забудови на вулиці Ковжуна є малоповерховою. Вулиця впродовж всього періоду свого існування є озелененою і тихою, оскільки не є однією з головних транспортних артерій, а бічною відносно них. Справа прилягають вулиці Івана Франка і Шевченка, зліва — Братів Фільчинських.
Так виглядають радянські багатоповерхівки
Впродовж 2000-их проїжджа частина та тротуари вулиці Ковжуна були повністю оновлені. Всередині 2000-их була проведено повна заміна теплотраси та системи вуличної каналізації і дощового зливу. Також було пофарбовано фасад Калуського коледжу культури і мистецтв та реконструйовано маєток братів Фільчинських (останній став приватним житловим будинком). Тут раніше проживав міський голова Калуша Роман Сушко, нині — один із викладачів ПНУ імені Василя Стефаника.
Так у радянську добу виглядав будинок братів Фельчинських
Довідка. Павло́ Макс́имович Ко́вжун (3 жовтня 1896, село Костюшки, Овруцький район, Житомирська область — 15 травня 1939, Львів) — український графік, маляр і мистецтвознавець, спершу представник футуризму, у 1920-х — конструктивізму з використанням елементів українського бароко. Учасник Перших Визвольних змагань 1917-1921 рр.
Закінчив художнє училище у Києві та школу прапорщиків у Житомирі.
В роки Першої світової війни перебував на Румунському фронті, був двічі поранений. Наприкінці війни редагував газету «Козацька думка» (орган 26-го Українського корпусу). 1918 року працював у Інформаційному бюро Сірої дивізії. Брав участь у бойових діях проти Першої радянської української дивізії та червоноармійців на півночі Правобережної України. У квітні 1919 був учасником боїв на польському фронті.
Після поразки Армії УНР перебував у таборі в Пікуличах.
Працював у Перемишлі в мистецькій майстерні, яку організував колишній командир Сірої дивізії Борис Палій-Неїло. Віддавав перевагу книжковій графіці (обкладинки, екслібріси, видавничі знаки, плакати, ініціали, карикатури).
Обкладинки до книг (твори Івана Франка, ілюстрації до альманаху «Сонцецвіт», видання Антона Крушельницького), екслібриси, промислова графіка, розписи; нариси про Миколи Глущенка, Льва Ґеца.
Автор (спільно з Михайлом Осінчуком) церковних поліхромій в українському візантійському стилі (Озірна, Сокаль, Зашків, Долина, Миклашів, Наконечне, Калуш, Стоянів та ін.) та мистецьких монографій. Автор статей на мистецькі теми й про діячів культури. Учасник багатьох виставок (Прага, Брюсель, Варшава, Берлін, Рим, Неаполь). Редактор журналів «Митуса» та «Мистецтво». У 1930-х роках в Українському науковому інституті (Берлін) прочитав цикл лекцій з історії українського мистецтва.
Помер 15 травня 1939 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.
