Дати народження на могилі о. Володимира Коновальця немає | Фото: Скрін з відео Вперше на його могилі, яка розташована у старій частині сільського кладовища, відправлено поминальну панахиду, йдеться у сюжеті ТРК “Незалежність”.
Згадати героя, про життя якого мало відомо пересічному українцеві, до Брошнева прибула й делегація з міста Комарно Львівської області, вихідцем з якого був отець Володимир Коновалець.
За інформацією ”Галичини”, відомий прикарпатський краєзнавець Іван Драбчук у біографічній розвідці про о. Володимира Коновальця, посилаючись на матеріали дослідника Олексія Мисаковця, пише, що життя священика-патріота «варте того, щоб про нього писали і разом дописували сторінки його біографії»:
«Володимир Коновалець-молодший (батька також звали Володимиром. — Авт.) народився 25 січня 1887 року в селі Озерянці. Гімназію закінчив 1905 року у Львові. Був в австрійському війську, пізніше став січовим стрільцем. Брав участь у боях під Києвом з більшовиками, був поранений... Після війни навчався у Станиславівській духовній семінарії. Висвячений на священика єпископом Григорієм Хомишиним.
7 травня 1924 року. Працював у Духовній семінарії, а пізніше — катехитом у Станиславівській гімназії. Абсольвенти (тобто випускники) цього закладу в своїх спогадах з теплотою і щирістю згадують цього навчителя: дуже любленим серед нас (гімназистів) був катехит о. Володимир Коновалець, старшина УГА, інвалід, що кульгав на ногу. Він був стриєчним братом світлої пам’яті полковника Євгена, був великим добрягою».
Після праці в гімназії у 1934 році о. Володимир Коновалець перейшов на парафію у с. Сидорів Гусятинського деканату, де працював з 28 лютого приватним сотрудником, а з 29 березня 1935 року по 11 жовтня 1938-го — сотрудником з правом управління у цьому селі. із Тернопілля о. Володимир перейшов у с. Острів Єзупільського деканату (тепер Галицький район), де служив парохом із 26 жовтня 1938 року по 1940-й. Був справжнім патріотом. Старожили із с. Острова згадують, як він казав: «Я одягнув рясу, але якщо буде потрібно, зніму її, візьму зброю в руки і піду воювати за Україну».
Патріотизму не могли пробачити священикові перші совіти. У 1940 році його заарештували. Вважається, що слід священика після цього загубився. Однак ми маємо підстави твердити, що о. В. Коновалець був відпущений, бо у 1943 році він був завідателем (парохом. — Авт.) у селі Дорогові (Галицький район. — Авт.), де працював із 20 листопадаѕ»
Припущення Івана Драбчука про те, що о. Володимира Коновальця відпустили з в’язниці, виглядають правдоподібними, адже в післявоєнний час — до листопада 1954-го, життєвий слід о. Володимира Коновальця проступив уже на Рожнятівщині — у селі Брошневі.
Священик з’явився у селі після війни — орієнтовно 1946 року. Був середнього зросту, накульгував на ногу, безбородий, одягнений як селянин. Він жив у віддаленому на той час сільському закутку за річечкою Млинівкою — на «Замлинівці» — на заболоченій вулиці у старенькій хаті одного із господарів, який переїхав до Брошнева-Осади. Там (нині це вулиця Івана Франка, 48) отець Володимир таємно відправляв богослужіння для тих вірних, які не мали довіри до священиків, «благословлених» радянським режимом, і не ходили до церкви.
Поховано о. Володимира у старій частині сільського кладовища Брошнева. Поруч — могили таких мучеників за віру Христову, як о. Лев Глинка чи о. Ярослав Сов’як, а неподалік похований дід глави УГКЦ блаженнійшого Святослава Шевчука та ін.
Могила о. Володимира Коновальця — під старою осикою, простенька, але доглянута. На залізному хресті з розп’яттям читаємо напис: «Тут спочиває о. Володимир Коновалець. ХI.1954. Вічна йому пам’ять».
