Однак у народному побуті українців святкування Кузьми і Дем’яна восени було більш поширеним, ніж влітку. Не дивно, адже господарі вже не зайняті нагальними аграрними роботами. Тож і храмові свята справляли на “Осінніх” Кузьму і Дем’яна, а не на “Літніх”. Церков, освячених на їхню честь, в Україні доволі багато, інформують ”Вікна”.
За стародавнім звичаєм сільської молоді у цей час відбувалася перша складка дівчат курями, визначали: чия курка вгодованіша, жирніша і смачніше приготовлена. На такі вечері дівчата неодмінно запрошували парубків, відбувалися ближчі знайомства.
Як це не парадоксально звучить, але вважали, що не Святі Кузьма і Дем’ян опікуються курями, а навпаки — кури опікуються... святими достойниками. Підставою для цього, мабуть, стало те, що курка як символ щастя, плодючості, обов’язково присутня на багатьох весільних церемоніях і, звичайно, як їжа на весільному столі — печена, смажена, у бульйоні...
Вважалося, що Святі Кузьма і Дем’ян допомагають лікарям (мистецтво зцілювати людей, тим паче лікувати молитвами, вони здобули через Боже натхнення), знахарям, сприяють зимовим жіночим роботам: прядінню, плетінню, вишиванню... Допомагають школярам у навчанні.
У давнину існувало повір’я: Кузьма і Дем’ян охороняють світ від зміїв. Легенда розповідає, що колись вони були ковалями (тож і ковалі вважають їх своїми покровителями) і, побачивши змію, вбили її, спалили, а попіл розвіяли за вітром. Від цього попелу й розплодилися змії і почали дошкуляти людям. Ковалі ж, ставши причиною лиха, повинні були боронити людей від гадів, розпеченим залізом випалювати їм отруйні жала.
Народні прикмети стверджують:
На Кузьми і Дем’яна любить бути дорога санна.
Вітер на Кузьми і Дем’яна — зима буде санна.
Ковалі Кузьма і Дем’ян люблять кувати льодяні мости.
