За словами Івана Климишина законодавча база, яка стосується об'єднаної громади, є нульовою. За словами начальника відділу освіти Верхнянської ОТГ Івана Климишина освітою в селі, як належить, в попередні роки ніхто не займався, інформують ”Вікна” з посиланням на 2000.ua.
Начальник відділу освіти переконує, що матеріально-технічна база давно потребувала оновлення.
”Це не тільки комп’ютери, але й елементарне приладдя — для шкільних майстерень, спортзалів, кабінетів фізики, хімії тощо. Але фінансування всього цього — за проектом бюджету на 2017-й — покладається на місцеві бюджети. Питання: яке село зараз зможе все це подужати?”, — каже Климишин.
Якщо брати чисто матеріальну базу шкільних приміщень — опалення, освітлення, ремонт, каже головного освітянина Верхнянської ОТГ, то колись цим займалися самотужки місцеві жителі.
”Колись це робилось, звичайно, власними силами. Але те, що міські школи могли собі дозволити, якщо в місті дбайливий мер, то сільські й за колишніх часів навряд чи мали змогу здійснити капітальний ремонт. Так от ці важливі питання мали б бути закладені в правових документах: якщо держава передає громаді й освіту, то й усі витрати мають бути враховані”, — розповідає начальник відділу освіти.
За словами Івана Климишина, законодавча база, яка стосується об’єднаної громади, є нульовою. Так зване “Положення про опорні школи” не є досконалим, оскільки у ньому викладена не зовсім зрозуміла логіка опорних шкіл.
”От в нас у громаді є 8 навчальних закладів на 12 сіл. Якщо ми говоримо про доступ до якісної освіти, то чим кращі діти, які навчаються у опорній, від тих, хто ходить до решти навчальних закладів? В тому “Положенні...” йдеться про краще устаткування саме опорної школи, але якщо б державні мужі, які пишуть закони й нормативні акти, дбали про освіту, то повинні були б думати над тим, як забезпечити будь-яку сільську школу всім необхідним, принаймні в територіальній громаді. Тобто усі мали б фінансуватися з державної субвенції. Будь-яка сільська школа, природно, відрізняється від міської хоча би тому, що потребує додаткових витрат на комунальне господарство. Та коли приїжджають до нас чиновники з району чи області, то кажуть: “Директор школи повинен займатися тільки педагогічною діяльністю. Тобто “господарство” треба від нього забрати”. — “Яким чином?” — питаю. — “Треба створити окреме комунальне підприємство!”“, — розповідає далі головний освітянин.
Він переконаний, що ті, хто приймає закони, повинні передбачати 100% коштів на втілення цих законів та додає, що є безліч правових питань, які, на жаль, ніхто не хоче вивчати зсередини.
”Є купа правових питань, які, на жаль, ніхто не хоче вивчати зсередини. Тільки «керувати», перевіряти, давати настанови. Особливо цього прагне район, хоча з моменту створення об’єднаної громади за статусом ми вже обласного підпорядкування... Втім, я навіть і не уявляв, скільки палиць у колеса нам ставив і район, і, зрештою, область! А все чому? Тому що, віддаючи освіту, багато хто з чиновників втрачав, образно кажучи, “печатку”“, — каже Климишин.
Іван Климишин переконаний, що децентралізація — єдиний шлях “зламати хребет централізованій корупції”.
