Двоє відчайдушних калушан чотири доби мандрували зимовими Карпатами. ФОТО+ВІДЕО

Напередодні минулих вихідних рятувальники попереджали про складні погодні умови, якими Карпати зустрічатимуть туристів, рекомендували утриматися від походів. Утім, для кількох десятків людей, які про мандрівку домовлялися заздалегідь, це не стало перешкодою. Тож, у зазначений день, 10 грудня, на полонину Туркульську прибули загалом близько чотирьох десятків гостей, інформують ”Вікна”.

Серед мандрівників було і двоє калушан — Юрій Барна та Владислав Корсунь.

— Це вже була 18-та традиційна зустріч форумчан. Раніше ми зустрічалися двічі на рік — у День туризму (27 вересня) та Міжнародний день гір — міжнародне свято, встановлене Генеральною Асамблеєю ООН, яке відзначається щороку 11 грудня, починаючи з 2003 року. Утім, останнім часом збираємося кожної пори року. Тож, і цього разу мандрівку запланували заздалегідь, умовно розподілили обов’язки, визначилися, хто що зможе привезти з собою для приготування традиційного для нас бограча тощо. Більшість учасників зустрічі з’їхалася у суботу, ми ж з Владиславом у Карпати подалисяще у четвер, — каже Юрій Барна. — Їхали до Івано-франківська, потім дизелем до Рахова, далі — автобусом, попутнім лісовозом і пішки.

Мандрівники щоразу обирають для зустрічі нове місце. Цього разу пункт дислокації припав на полонину Туркульську (за 3 км від г. Туркул (1933 м), що входить до гірського масиву Чорногора на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей). Сюди з’їхалися туристи з Києва, Львова, Івано-Франківська і Калуша, Харкова, Ужгорода, Прилук, Полтави, Чернівців, Коломиї, Волновахи, Донецька. Був також мандрівник із Словаччини — Марек. Загалом — близько 40-ка людей. Частина з них оселилися в колибі, решта — у наметах, яких на полонині було 18.

Калушани у цьому таборі стали своєрідними “розвідниками”.

— Оскільки ми приїхали заздалегідь, то встигли пробити стежку до Туркульської полонини. Дуже допомогли нам у цьому снігоступи (спеціальні лижі для пересування по глибокому снігу.— Авт.), адже снігу у горах зараз місцями дуже багато вже. Також ми підготували колибу, тому наші друзі прийшли вже у тепле місце, де на них чекав гарячий чай та кава, — каже Юрій Барна.

Серед гастрономічних традицій форумчан — приготування бограчу. Для нього використовують привезені мандрівниками інгредієнти: голяшка, соковите м’ясо, справжнє українське сало, традиційні свіжі овочі та ароматні гострі спеції. Поки все це готується, мандрівники не забувають про ще один “ритуал” — “мачаний хліб”. Це — символічна закуска (присмажене сало з цибулею та червоним перцем, в яке вмочують шматки білого хліба) до півдеци (50 грамів горілки), яку вживають, поки готується основна страва.

У цей час між учасниками зустрічі відбувається знайомство з новими однодумцями, обмін досвідом та просто цікаве спілкування. Наступного дня можна вирушати за обраним маршрутом у гори. Цьогоріч зробити це було непросто.

— На невисокі вершини ще можна виходити, — ділиться ЮрійБарна. — А от на Чорногору без відповідного одягу, спеціального спорядження та досвіду зимових сходжень я б не радив. Сніговий покрив впевнено тримається на рівні колін, а  місцями досягає пояса. Тому йти в таких умовах складно. У суботу ми хотіли піднятися на гору Туркул (1933 м), але шалений вітер зупинив нас буквально за кілька кроків від вершини. Ми були змушені повернутися назад, але наступного дня ми таки досягли мети.

У неділю туристам вдалося пройти ще далі, але Говерла до себе не підпустила.

— У нас було неймовірне бажання пройти Чорногірським хребтом до Говерли. Шестеро з нас змогли вийти на вершину Туркул і пройти далі хребтом. Снігу на хребті небагато, але рух ускладнює фірн — сніг, який внаслідок частого замерзання й розтавання набув форми льодяних крупинок. Підкоривши заледенілий Данціж, ми дійшли до вершини гори Пожижевська і до кінцевої мети залишалося подолати ще г. Брескул і піднятися на Говерлу. Але, коли різко посилився вітер (не менше 20 м/с), вирішили не ризикувати і повернули назад. Йшли у жахливих умовах: в обличчя сік вітер з крупою, над головою нависали густі хмари, видимість була у межах 5-10 метрів... Але до табору ми повернулися живі, здорові і дуже щасливі, хоча і неймовірно стомлені, — додає калушанин.

Наступного дня більшість мандрівників роз’їхалася по своїх містах, щоб вже за півроку зустрітися знову. Під час весняної зустрічі, яку планують на травневі свята, над Карпатами знову розноситиметься аромат смачної страви та звук українських пісень. Щоправда, на якій із вершин відбуватиметься зустріч, вирішиться згодом.