Це свято хоч і церковний, але водночас дуже глибоко пов’язане з народними традиціями, тому в цей день прийнято гадати, інформують ”Вікна”.
Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в самому Царгороді, на узбережжі Чорного моря та в околицях Києва.
Свято Андрія є часом молодіжних гулянь, коли юнаки і дівчата шукають собі пару для майбутнього подружнього життя.
На Андрія жінки не пекли хліб, не шили і не пряли.
В ніч проти Андрія хлопці мають найбільші права – єдина ніч у році, коли парубкам люди вибачали усі бешкетування.
Удосвіта напередодні Андрія дівчата йшли до криниць, щоб набрати води в рот і замісити на ній борошно. За цим стежили хлопці, щоб розсмішити дівчат. Тоді останні зверталися з проханням не заважати, за що парубки вимагали відкупної – макітру вареників, котрі мали обов’язково бути на “андріївській вечері”. Давши згоду, дівчата приносили воду, замішували тісто й разом випікали по дві кукілки (для себе й судженого). Ввечері, поклавши серед кімнати парну кількість пиріжків, впускали пса, якого цілий день тримали голодним. Чию хлібину собака з’їдав першою, та першою вийде заміж; коли ж обнюхував і “перескакував” до інших – тій дівчині цього року шлюб не світить, а коли забирав їжу і біг в закуток – вийде на чужині.
Щоб дізнатися, яким буде її чоловік, дівчина насипає на підлогу трохи пшениці, наливає в мисочку води і ставить дзеркало. Коли все вже готове, впускає півня і слідкує за ним : якщо півень нап’ється води – чоловік буде п’яницею, клюне пшениці – господарем, а як гляне в дзеркало – паничем і ледарем.
