Перші згадки про Миколая, як і традиції святкування, розповсюдились по світу завдяки німцям Візантійська принцеса Феофано, дружина германського князя Оттона ІІ, розповіла місцевим жителям про святого і вже в 11 столітті вся Європа знала про його добрі справи і ще добріше серце, інформують ”Вікна” з посиланням на uamodna.com.
Німці напередодні Дня вшанування святого Миколая зазвичай дарували дітям теплий одяг (зима, все ж таки). Згодом, аби малята вірили в чудеса, батьки почали робити це таємно. Далі подарунки урізноманітнились ласощами, шкільним приладдям, іграшками. І так це свято дійшло й до наших часів.
Імовірно, саме з німецьких земель свято Миколая дійшло і до нас. Кажуть, що українці почали відзначати його у 1088-1089 роках завдяки князю Всеволоду Ярославовичу. А на думку українського історика Михайла Брайчевського, князь Аскольд отримав при хрещенні саме ім’я Микола. Над його могилою княгиня Ольга збудувала храм святого Миколая.
Цікаво, що хоч Миколай і був греком, його вшановують і православні, і католики, і, навіть, мусульмани та язичники. А дехто порівнює християнського святого з грецьким Посейдоном чи римським Нептуном.
В Україні день Миколая став виключно дитячим святом в 19 столітті, коли в Галичині почало розвиватись шкільництво. І все зводилось не лише до подарунків: діти старанно готувались, вчили пісеньки та віршики, проводили конкурси та змагання. В ті часи український Миколай мав золоті сани з білими кіньми, до будинку заходив через двері, а подарунки ховав під подушку (якщо вони там поміщались). Традиції майже не змінились і до сьогодні.
Санта Клаус, Дід Мороз і святий Миколай
В часи Реформації у Європі засуджували вшановування святих, особливо у протестантських країнах. Там його замінили Ісусом, від якого діти й отримували подаруночки. А отже і час святкування змістився до Різдва. Згодом традиція відновилася і дітлахи отримали аж 2 веселих свята, а Миколай поступово перетворився в червонощокого бороданя Санту, а точніше в Сінтер Клааса – нідерландського Діда Мороза. Разом з голландськими переселенцями він помандрував до США, де згодом перетворився на відомого всім Санта Клауса.
Щодо радянського Діда Мороза, то він просто став альтернативою Миколая для дітей. Адже будь-які релігійні святкування були в той час заборонені.
Традиції у світі
Усім відомо, що православні та католики відзначають це свято в різні дні: перші – 19 грудня (за новим стилем), другі – 6 грудня (за старим). Та загалом, суті свята це не змінює. Діти по всьому світу пишуть Миколаю листи, в яких розповідають про подарунки, які б хотіли отримати в цю казкову ніч, і ставлять їх на підвіконня, звідки їх забирають помічники святого (про них ми розкажемо трохи пізніше).
А ще люди вважають, якщо в переддень свята загадати бажання, то є велика імовірність, що воно збудеться. Ще одне вірування стверджує, що свято Миколая – останній день в році, коли варто розрахуватись з усіма боргами.
Загалом, традиції більшості країн в цей день не надто відрізняються. Наприклад, подарунки дітям приносять усюди, завжди це робить Миколай.
Однак, німецькі дітлахи, перш ніж лягти спати, розвішують усюди спеціальні черевички або шкарпетки, щоби святий заповнив їх подарунками. А якщо маля пустувало, то може отримати звичайну різку замість іграшок.
А ось для італійського містечка Сассарі цей день дуже особливий, адже Миколай вважається його покровителем. Тому 6 грудня тут відбуваються гучні гуляння, а нареченим впродовж дня усі дарують подарунки.
Албанці починають святкування ще 5 грудня: до півночі вони постять і запалюють свічки, а в 12 годині на стіл подають смажену свинину чи ягня. Святкова трапеза супроводжується привітаннями і побажаннями “Щоби Святий Миколай допомагав тобі!”
Миколай також вважається покровителем французької Лотарингії, саме тому цей день є офіційним святом в тутешніх краях. А жителі містечка Ніколя-Де-Пор кожного року спостерігають святкову процесію, на чолі якої завжди йде святий. Поряд з ним – привид з різками – він карає неслухняних дітей, а потім забирає їх у свій мішок.
Діти в Нідерландах, готуючись до свята, чистять своє взуття і розставляють його перед каміном, димарем або дверима. Нідерландські подаруночки супроводжуються віршиками, які, начебто, написав сам Миколай. Серед традиційних дарунків малюкам: вершкові льодяники різних форм, шоколадні ініціали дитини, поросятка з марципану та інші солодощі. Деколи дітлахи кладуть трохи сіна в черевички для помічника Миколая – Амеріго. За тутешніми віруваннями, святий приїздить сюди з теплої Іспанії морем, а потім пересідає на білосніжного коня.
Польські дітлахи до свята вішають повсюди чисті білі панчішки (або черевички). Миколай сюди приходить в одязі єпископа із золотим посохом.
В деяких країнах різняться також “методи” покарання неслухняних дітлахів: десь замість різки дарують вуглинку чи картоплинку, камінчик або жменьку попелу… З чим це пов’язано, сказати важко, можливо культурні особливості, а може фантазія розійшлась.
Шкарпетки і черевички
Одна з легенд говорить, що колись святий вирішив допомогти трьом сестрам, що злидарювали. Напередодні Різдва він кинув їм в димохід три мішечки з монетами. А сестри саме розвісили на каміні випрані панчішки, куди й потрапили подарунки.
За іншою версією, три мішечки з грішми потрапили у старі черевики, що сушились біля печі. Саме тому дітлахи деяких країн сталять перед дверима чи вікном начищений капчик. Інколи у нього ще ставлять записку про те, що бажають отримати.
Та й давайте подумаємо логічно, якщо Санта Клаус спускається через димохід, йому зручно поставити подарунок в панчішку, що висить біля каміну, аніж йти аж до подушки :)
Цікаво, що іспанці знаходять подарунки взагалі на балконі (мабуть іспанський Миколай боїться розбудити сімейство), а німці – на підвіконні.
”Злий” Миколай
Виявляється, раніше добродушні “дідусі” та їх помічники були досить суворими і жорстоко карали дітей за непослух. Наприклад, німецький Миколай ходив разом з помічником Рупрехтом, який у спеціальний журнал записував вчинки дітлахів, а найбільш неслухняних кидав у мішок і забирав до темного лісу. Французький Пер Ноель (Дід Мороз) ходив із суворим Пером Фуеттаром, який шмагав батогом усіх непослухів, як і російський Дід Мороз, до речі. А український Миколай використовував для цього різку.
Та, на щастя, згодом все змінилось, “дідусі” стали добрішими. Адже, окрім поганих вчинків, дітлахи роблять і багато добра, про що також не можна забувати.
Помічники Миколая
Взагалі, помічники Миколая – тема дуже розповсюджена! У деяких країнах західної Європи вважають, що зі святим ходить ослик, та не простий (хоч і земний). Він, начебто, походить з особливого роду, чий пра пра пра… прадід привіз Ісуса до Єрусалиму. Саме тому місцеві діти залишають кілька морквин для тваринки, якщо та часом зголодніє.
В Австрії своєрідними “помічниками” Миколая є лихі чортенята Крампуси. Вони ходять вулицями міст, лякають перехожих, створюють безлад та шум, аж поки не з’являється святий. Чортенята ходять з Миколаєм також у Словаччині та Хорватії, носячи різки для непослухів. Чехи вірять, що зі святим ходять янголя і чортеня, у кожного з них в руках книга, де записані добрі та злі діла кожної дитини. Декотрі українці також вірять, що помічниками святого є янголята і чортенята, які постійно намагаються вкрасти торбу з подарунками. А нідерландського Миколая, окрім білого коня Амеріго, супроводжує також слуга-мавр Чорний Піт, одягнений як середньовічний паж.
Транспорт
Як ми вже згадували, в Нідерланди і сусідні країни Миколай припливає на кораблі, а далі сідає на ослика чи коня.
На віслюку пересуваються англійський, німецький і ще кілька європейський Миколаїв. Норвежці й досі не можуть дійти згоди: одні кажуть, що святий їздить на козі, інші – що він літає на санях, запряжених восьма оленями. Другий варіант також припав до душі американцям. А український Миколай позбувся будь-якого транспорту і тепер просто спускається з неба до кожного маляти.
Традиції в Україні
В Україні теж були (а може десь і досі десь є) свої оригінальні традиції для цього дня. Наприклад, у Харкові колись влаштовували триденні святки, варили кутю та узвар, аби наступного року був хороший врожай. В Києві господарі після служби в церкві, брали свячену воду і йшли кропити усе своє майно, просячи у Миколайка вберегти його від лиха. А на Поділлі першим на подвір’я повинен був вийти хазяїн, який, годуючи худобу, вітав її зі святом. Загалом таким “показником” (так називають людину, яка першою заходить до хати чи на подвір’я) повинен бути чоловік або людина добра, здорова та хазяйновита.
На заході України прийнято було випікати особливе печиво “миколайчики” і класти його малятам під подушки. Вважалося, що Миколай випікає для діток зірочки, які в його мішку стають схожими на нього.
Існували в українців і спеціальні колядки, і змагання музикантів – миколаївські скрипники. Господарі села варили в цей день пшеничне пиво аби вшанувати святого. Потім влаштовували гостини і їздили на санях довкола села.
Українці в цей день також влаштовували братчини – своєрідний обряд, коли вороги миряться, а всі образи забуваються. В цей день укладали угоди, адже вважалось, що у таке важливе свято ніхто не обманюватиме і не шахруватиме. Дівчата готувались до святок і ворожінь.
До речі, в українських традиціях День святого Миколая був особливо важливим для наречених. Оскільки сватання традиційно відбувались перед Різдвом та на святки, дівчата, заздалегідь готували одяг, діставали рушники, одним словом, чекали сватів.
Ось яке цікаве свято – День святого Миколая.
