Ось так зараз виглядає костел у Кукільниках | Фото: Остап Бринецький — Вже третій день ходжу під враженнями від костелу в Кукільниках. Конкретний постапокаліпсис, — поділився у соцмережі враженнями автор світлин Остап Бринецький.
Його збудовано ще у ХV столітті. Крім своєї основної, він мав ще й оборонну функцію: був обгороджений захисним муром, товщиною до метра, а входові (вхідні) двері у ньому були лише з півдня та півночі, інформують «Вікна».
Під час нападів на нашу землю татаро-монголів у підземеллях костелу переховувалися не лише місцеві магнати, а й галицька шляхта. Костел мав підземне сполучення з панським маєтком, який стояв недалеко на горбі. Стіни у споруді надзвичайно товсті (2 метри), всередині у них вмуровані збани. Через те у храмі потужне ехо, відправи було чути далеко за межами населеного пункту.
Уперше святиня зазнала величезної шкоди під час чергової навали татаро-монголів. І аж у 1870-80 роках польський живописець Ян Санока здійснив капітальну реставрацію храму. Ще й досі на стінах костелу зберігаються фрагменти ікон, писаних ним. Художник створив незвичайної краси престол, схожого на який не було у нашому краї.
З Польщі до костелу завезли орган, який мав таку силу звучання, що під час Богослужіння його було чути аж до Більшівців.
На початку ХХ століття костел також відіграв важливу роль у житті села. Катехита Микульський, який правив тут у двадцятих роках, дуже добре ставився до сільських трударів. За роботу на полі, що належало костелу, він платив чималі гроші, поважав їх. Біля костелу було відкрито “Дом людовий”, який виконував функції нинішньої “Просвіти”.
Остаточно костел було закрито у 1961 році. Святиня залишилася нікому не потрібною будівлею посеред села, під дощами і вітрами, снігопадами і завірюхами, без даху. Нині німий свідок важливих історичних подій споглядає з горбочка, на якому розташований, на село, що також помалу вимирає.