Дорожник на війні з 2014 року. Російські відпускники стріляють — це як город садять, розповідає в інтерв’ю журналу ”Країна” Валерій “Дорожник” Матвійчук, офіцер 93 механізованої бригади, передають ”Вікна”.
Дорожник на війні з 2014 року. Після боїв за Іловайськ добровольцем пішов у батальйон “Донбас”. Пробув там два місяці. Потім перевівся у 93 механізовану бригаду. Отримав під командування гранатометний взвод. Перша його бойова кампанiя тривала рiк i два мiсяцi. Воював в селі Опитне, що під Донецьком.
”Був в Опитному з кiнця сiчня по початок липня 2015 року. Ми прикривали секрети десантників, яких штурмовали бойовики. Недооцінював свої АГСи (автоматичний станковий гранатомет Gazeta.ua) до березня 2015-го. Тоді ми мали завдання прикривати десантників, яких штурмували бойовики. В бою, де була засада, загину командир снайперiв, а командир роти розвiдникiв був поранений. В мене АГСи були знищенi, ще у серединi сiчня у Пiсках пiд “Градами”. А на той час, залишився один. Щн один вийшов з ладу, а один був переданий на висоту. В бiй я включился близько о другiй дня i з невеликими перервами працювати майже до 7 ранку. Завдання прикривали десантури ми не мали. Але почали працювати, на власний розсуд. Допомогали сусiдам. Наступного дня десантники віддають усі свої АГС мені. Ми давай насипати ними знатно. Три ночі без зупинки. Слухав потім рацію розвідників, які пішли туди, де я стріляв. А там купа трупів. В рації чую: “є один. Документів при собі немає. Пакуй в мішок. Ще один. Також без документів. О, а в цього взагалі голови немає”. Моя граната попала в голову і відірвала її. Ми так розійшлися, що на кінець липня 2015-го на позиціях бойовиків був один великокаліберний кулемет. Дуже рідко стріляв. Бо щойно починав, ми його тушили”, — розповідає офіцер.
Коли в перехоплених переговорах чули позивні “Прибой” чи “Волна” бійці відразу розуміли, що по них ведуть вогонь росіяни.
”Російська артилерія добре воює. Їх по стилю видно. Коли міномети місцевих стріляють - можна курити. Раз не долетіло 500 метрів. Стоїш і чекаєш другий снаряд. Знову недоліт 500 метрів — спокійно гуляй. А коли російські відпускники стріляли — це як город садять. В Опитному нас кошмарили дві пари танків із мінометами. Постійно мінялись. Це сильно діставало”, — розповідає Валерій Матвійчук.
Їхні позиції називали “Бермудами”. Бойовики не могли зрозуміти звідки у по них ведуть вогонь автоматичні гранатомети.
”Російську піхоту не бачив у дії. Проти нас працював Гіві. Він м’ясник. Посилав людей пачками в зеленку, яка повністю прострілюється і поділена на сектори. Це треба бути ідіотом, щоб так їх гробити. Називав нас Бермудами — ніяк не міг знайти, звідки стріляємо. Інколи кричав у рацію: “Достали эти Бермуды с их “Дорожником”. Завалите их”. А я у відповідь в рацію: “Гіві, я тебе також люблю”. Він на це кричав, плакав. Скучаю тепер за його голосом”, — додає Валерій.
