Рішення встановити її було прийняте ще 2011-го, але реалізоване тільки зараз Автором меморіальної дошки Василю Макуху є скульптор Василь Білей, інформують ”Вікна” з посиланням на прес-службу Інституту нацпам’яті.
Рішення встановити її було прийняте ще 2011-го, але реалізоване тільки зараз. Після урочистого відкриття пам’ятного знаку сином Василя Макуха Володимиром та Надзвичайним і Повноважним Послом Чехії в Україні Радеком Матулою його за традицією освятили. Чин освячення виконав представник Української Греко-Католицької Церкви отець Андрій.
«Це крик болю за народ, голос вопіющого в пустелі байдужості людських сердець», – сказав про самоспалення Василя Макуха отець Андрій і закликав нарешті почути його.
Реалізувати ідею вільної, гідної України, за яку віддав життя Василь Макух, закликав також його син Володимир і подякував усім присутнім за вияв пошани до свого батька. Окрім Володимира Макуха, участь у відкритті дошки взяла племінниця Ярослава Осьміловська. Модерував захід племінник Юрій.
«Я проводжала його в останню дорогу 3 листопада 1968 року. Пам’ятаю цей його заклопотаний, стривожений стан, хоча зовні він нічим не показував, що це його остання дорога, – сказала Ярослава Осьміловська. – Його самоспалення – це заперечення того, що нас [українців] немає, це крик душі, що ми були, є і завжди будемо. Я хочу, щоб люди приходили сюди [до цього пам’ятного знаку] й очищувалися».
«У середині 1960-х років радянська влада, здається, вже дуже впевнено почувалася на українській території. Минуло багато часу від боротьби УПА. У 1965-1966-му відбулися масові арешти наступного покоління борців – дисидентів. І здавалося, що Україна переможена, що над нею назавжди запанував цей темний морок тоталітарного режиму. Цей темний морок був розвіяний на цьому місці 5 листопада 1968-го. Перервав його чоловік, що сам став смолоскипом. Він загинув, але струсонув цією ситуацією, показав, що боротьба триває, – зазначив голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. – Його приклад став прикладом для інших й не тільки в Україні».
«Василь Макух є жертвою комуністичного режиму, як і Ян Палах у Чехословаччині. Комуністична влада робила все для того, щоб вони відійшли в небуття. Але Василь Макух був, є і залишиться символом невідступності, відваги, духовної і моральної переваги та надії, – сказав Надзвичайний і Повноважний Посол Чеської Республіки Радек Матула. – Як і Ян Палах, він добре усвідомлював абсолютну вартість свободи для нашого життя. Василь Макух безперечно вірив, що запалений ним вогонь пробудить свідомість людей, що він не дозволить їм зректися думок про вільну людину у вільній країні».
Також участь у відкритті пам’ятної дошки взяла голова Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих Орина Сокульська, яка зазначила, що звертатиметься до влади Дніпра, де мешкав упродовж останніх років життя Василь Макух, із пропозицією встановити у місті пам’ятник на його честь.
Євген Гірник, син Олекси Гірника, що вчинив акт самоспалення 1978-го на Чернечій горі у Каневі на знак протесту проти русифікації України, закликав Адміністрацію Президента надати Василеві Макуху звання Героя України.
Також на відкритті меморіальної дошки виступили голова Громадської спілки «Всеукраїнська спілка ветеранів та інвалідів АТО» Тарас Ткаліч, засновник музею «Смолоскип» (Донецьк) Віктор Тупілко. Завершив церемонію відкриття виступ Тараса Компаніченка.
Пам’ятна таблиця на честь Василя Макуха також була встановлена у його рідному селі Карів Сокальського району Львівської області 1997-го року до його 80-ліття.
