На цих іконах — більше 350 різних барв та відтінків ниток | Фото: Архів Національного музею мистецтва Гуцульщини т Усі чотири великі яруси складатимуться із вишитих великих та менших ікон. Наразі дивовижа претендує на те, аби потрапити не лише до «Книги рекордів України», а й стати європейським надбанням церковного мистецтва. Днями іконостас представили у Національному музеї мистецтва Гуцульщини та Покуття в Коломиї, інформують ”Вікна”.
Автори іконостасу — вишивальник Микола Симчич, майстер вишитої мініатюри Валерій Малиновський та Заслужений художник України Олександр Охапкін, знаний авторськими іконами із зображеннями Богородиці, Ісуса та святих у національному українському одязі.
«Ідея прикрасити храм вишитим іконостасом, аналогів якому нема в Украні, а може й у світі, виникла у нас із Миколою Симчичем майже одночасно, — розповідає настоятель погінського монастиря отець Никодим Гуралюк. – І я, і Микола свій задум виношували дуже довго. Сталося так, що я знайшов майстра, розповів йому про свій задум, а він дуже зрадів, що виконуватиме давно омріяну роботу».
У 2012-ому році пан Симчич розпочав вишивати, розповідає у соцмережі історію створення іконостасу журналіст Анна-Сабіна Ружицька.
За словами отця Никодима, сам іконостас має чітку структуру, це непорушне правило, канон, якого треба дотримуватися.
«Перший ряд іконостасу називається намісний, — детально пояснює та показує кожну ікону священик. — Його основою є зображення Христа і Богородиці. На нашому іконостасі Ісус з книгою, в якій є знаки альфи й омеги. Це означає, що лише Господь є початком та кінцем всього. На іншій іконі — вишита Богородиця з маленьким Ісусом на руках. Зображення Ісуса розмістимо справа, а Діви Марії—зліва. На двох так званих дияконських дверях, що ведуть до святилища, встановимо зображення святого Василія Великого та священомученика Йосафата.
Другий ряд іконостасу присвячений 12-ти святам, що пов’язані із життям і прославленням Богородиці—від від Різдва Діви Марії до Її Успіння. Це наша новація. Бо в інших церквах на другому ряді іконостасу є образи, де намальовані сцени з життя Христа.
Та оскільки наш собор Богородиці, то й цей ряд Їй присвячений. Між першим та другим розташовуватиметься Таємна Вечеря. Третій ряд — апостольський, тут є 6 образів на яких вишито по два апостоли. Останній ряд—пророчий, на ньому шість зображень пророків Старого Завіту».
«У кожному образі — частинка життя, сповнені працею й молитвою дні та ночі, — мовить вишивальник Микола Симчич. – Кожен образ 1,30 метра заввишки та 60 сантиметрів завширшки, можете поміряти, не прогадаєте! Знизу великі ікони у формі прямокутника, а зверху наче розрізаний наполовину шестикутник. Ікони святкового та пророчого рядів у формі ромба розмірами 40 на 40 сантиметрів».
На цих іконах — більше 350 різних барв та відтінків ниток. Переважають яскраво і темно жовті, червоні, бордові, сині і голубі кольори. Тло ікон — світло жовте, а тлі різні геометричні орнаменти. За словами майстра Симчича, полотно й нитки для вишивання ікон — закордонного виробництва. Їх чоловік вибирав та купляв лише сам.
«Над великими образами я працював по 2,5-3 місяці, — задоволений роботою відповідає пан Микола. — Менші міг вишити за місяць. Це кропітка робота, спочатку треба взяти ескіз ікони, «розхрестити», тобто перенести зображення на схему для вишивання, і лише тоді братися за вишивання, найтяжче «малювати голкою» обличчя, руки й ноги, бо ж хочеться аби ікона була красивою духовною та простою водночас».
Частково основою вишитих Миколою Симчичем образів є ікони Володимира Сірка, Олександра Охапкіна. Мініатюрну роботу, вишиваючи мініатюрні ікони в іконах, що в святковому ряді, допомагав виконувати Валерій Малиновський. Усі ці люди є співавторами іконостасу. Зараз вже є 28 ікон, ще дві незабаром будуть завершені. Кожен вишитий образ буде поміщено в дубове різьблене обрамлення. Встановити іконостас в соборі Погінської Богородиці планують до кінця 2017-ого.
