Продовжуючи серію публікацій «Історико-краєзначий календар» Калущини», старший науковий співробітник краєзнавчого музею Калущини, історик Іван Тимів пропонує читачам краєзнавчі матеріали, які допоможуть ознайомитися з історичними й культур-ними подіями краю, пізнати життєвий і творчий шлях наших славних краян.
Повністю прочитати укладений календар можна тут.
6 лютого 1882 року в Калуші, в родині управителя народної школи, народився Гнат Мартинець – український галицький освітній та громадський діяч. Навчався у класичних гімназіях у Стрию та Перемишлі. 1909 р. закінчив Львівський університет. До 1911 р. працював учителем української гімназії у Рогатині. а відтак – Академічної гімназії у Львові.
З початком Першої світової війни – капітан австро-угорської армії. Воював на Східному (російському) фронті. У червні 1915 р. був поранений. Після лікування призначений до Окружної команди у Володимира-Волинського на посаду рільничого референта (секретар, консультант) у м. Любомлі. На початку осені переведений на посаду коменданта міста Володимир-Волинський. У 1915–1917 рр. він – посадник у Володимирі. У цей же час став одним з організаторів українського народного шкільництва на Волині.
Перший керівник Володимира-Волинського австрійською владою був призначений у грудні 1915 року. Це був Гнат Мартинець
Будучи на посаді бургомістра Володимира-Волинського, відкрив у цьому місті українську школу імені Тараса Шевченка. У червні 1917 (за його особистими спогадами)/1918 р.(за іншими джерелами) Гната Мартинця переводять офіцером постачання Третьої армії (Снятин). У листопаді 1918 – липні 1919 р. р. працював снятинським повітовим комісаром ЗУНР. Після зайняття Галичини Польщею повертається до викладацької діяльності. З середини 1920-х рр. проживає у Самборі.
Збір добровольців у дивізію “Галичина” на площі вчительської семінарії у Самборі. На передньому плані стоїть її директор Гнат Мартинець. Фото: http://komb-a-ingwar.blogspot.com/
У 1939 р. переїжджає до німецької зони окупації (Сянок), упродовж 1941–1944 рр. працює директором Самбірської учительської семінарії. У липні 1944 р. виїжджає на еміграцію до Німеччини, певний час перебуває у таборах для інтернованих.
З 1953 р. постійно проживає у Мюнхені. Займається громадською діяльністю – очолює Український християнський рух в Німеччині. У 2017 році минає 135 років від дня народження державного і громадського діяча.
