— Мій батько був вчителем географії у школі і в його робочій шафі було повно книжок про різні країни. Я обожнював їх читати. І читання збагачувало моє бачення про інший світ. Одного разу я знайшов книжку про країни колишнього Радянського Союзу. Серед них прочитав і про Україну. Я серйозно зацікавився країною, про яку до того моменту нічого не чув. Яскраво пам’ятаю, що там було написано про українські кухню, традиції, історію, мову… І про борщ. Мої тодішнє відчуття можна було порівнювати із тим, що я наче знайшов коштовний камінь, якого інші люди просто не бачили. Я намагався розказати всім про Україну, але ніхто не цікавився моїм захопленням. Ну, і ясна річ, тоді ще, 15 років тому, по телебаченню не говорили стільки про Україну, як зараз, — каже Такаші Хірано.
Чоловік почав шукати будь-яку інформацію про Україну. Знайшов університет, де була можливість вивчати українську мову. Згодом, здобувши освіту, не знайшов жодної роботи, пов’язаної з Україною, інформують ”Вікна”.
ВікнаТБ
— Тодішні міжнародні відносини з Японією й Україною були набагато слабшими, ніж зараз. Тому я вирішив працювати у зовсім іншій сфері і якось випадково знайшов оголошення про посаду викладача японської мови у Львівському національному університеті імені Івана Франка.
Коли почалася Революція гідності, Такаші Хірано почав працювати у посольстві Японії.
— Рік Японії в Україні — це результат багатьох років співпраці. За останні три роки відносини між Японією й Україною досягли найвищого рівня. Японія підтримує територіальну цілісність та суверенітет України.
Упродовж трьох років Японія надала Україні фінансову допомогу у розмірі $1,86 млрд. Зокрема, каже Такаші Хірано, було профінансовано проекти з модернізації Бортницької станції аерації, розмінування на Сході України, допомога внутрішньо переміщеним особам, придбання медичного обладнання. На японські гроші було придбано і апарат УЗД для лікарні в Рогатині.
— Ми б дуже хотіли, щоб рік Японії в Україні відзначали не тільки у Києві, але й в інших містах України, — акцентував Такаші Хірано.
Відтак, він запропонував міській владі висадити у Калуші алею із сакури.