Ілюстрація. Піст — це час покути, який готує до пережиття найголовніших християнських свят, Свят Воскресіння Госпо Піст — це час покути, який готує до пережиття найголовніших християнських свят, Свят Воскресіння Господнього. Він охоплює сорок днів, які відраховуються від Попільної Середи до початку Служби Божої Вечері Господньої в Великий четвер, при чому до цих сорока днів не включаються неділі, інформують ”Вікна”.
У перші віки християнства Великий Піст охоплював лише Велику П’ятницю та Велику Суботу. В ІІІ ст. постили вже цілий тиждень, а на початку IV ст., в пам’ять про сорокоденне перебування Христа у пустелі а також сорока років мандрів народу Ізраїля після втечі з Єгипту, був продовжений до сорока днів.
Перша неділя Великого посту називається «неділя збірна». У цей час уже зазвичай тане сніг, тому кажуть: «Неділя збір — тече вода з гір». У цю неділю дівчата варили колись кашу з маком і на короткий час закопували її в землю — «щоб недоля пропала».
Перший день Великого посту називається Жилавий понеділок. Цього дня господині чи не єдиний день в році не готують гарячих страв, а печуть коржі з житнього тіста. Кожен член родини має з’їсти хоча б одного коржа.
В першу суботу Великого посту господині колись збиралися до церкви, приносили з собою хліб, коливо й мед і замовляли велику панахиду по рідних-небіжчиках. На Херсонщині цей звичай називався “давати мисочку”. Також у першу суботу посту після причастя люди, виходячи з церкви, “знаменуються” — цілують хрест або ікону, вірячи, що “хто без благословення і знаменування піде з церкви геть - то все одно, як і не був у церкві”. Люди, що постили в цей день і дотрималися всіх правил, називаються “спасенниками”. Їм дозволяється випити вдома три склянки горілки, але не можна спати, бо “ангели причастя вкрадуть”. Кожен, хто говів, повинен піти на вечірню, і “віднести причастя”. Якщо ж хтось не піде, про нього кажуть: “Він причастя вкрав!”