Джонні Дженнінґс упродовж кількох десятиліть робив пожертви для дитячого будинку
| Фото: radiosvoboda.org Він використовував це заняття як спосіб проведення часу зі своїм сином Брентом, повідомляє Радіо Свобода.
«Ми ходили дорогами, збирали бляшанки, продавали їх, брали гроші і клали їх на ощадний рахунок. Коли я купував свій перший будинок, у мене було достатньо прибутку від переробки сміття, щоб зробити перший внесок на купівлю дому», – розповів Дженнінґс.
Коли Брент Дженнінґс покинув дім своїх батьків після закінчення школи в 1985 році, батько продовжував їхню справу. Сусіди почали приносити предмети утилізації в будинок, у якому Джонні Дженнінґс проживає зі своєю дружиною вже 61 рік. Чоловік також об’їжджав церкви й офіси, щоб забрати їхнє сміття для переробки.
Прибутки від цієї справи Дженнінґс передавав дитячому будинку місцевої баптистської церкви, що допомагав «важким» дітям та родинам. За тридцять років сума пожертв наблизилася до 400 тисяч доларів.
Брент Дженнінґс поділився з історією, яку розповів йому батько про те, чому він обрав саме цю благодійну організацію:
«Він пішов [туди] з членом його церкви, і коли вони були готові йти, три маленькі хлопчики схопили його за ноги і запитали, чи він буде їхнім татом. Він сказав прямо там: «Я робитиму для них усе, що зможу, до тих пір, поки могтиму».
Дженнінґс, тепер почесний опікун благодійної організації, привозить чеки на суму 10-15 тисяч доларів на щорічні засідання ради директорів. Брент Дженнінґс везе свого батька три години до найближчого філіалу.
«Вони стали мамою і татом для тисяч дітей через дитячий будинок, – зазначив Брент Дженнінґс, який є єдиною дитиною в сім’ї. – Мій батько не бачить 400 тисяч доларів. Він бачить обличчя цих дітей».
Президент організації також похвалив Дженнінґса в заяві телеканалу:
«Джонні Дженнінґс є одним з наймилосердніших людей, яких я коли-небудь зустрічав, – підкреслив доктор Кеннет Томпсон. – Я завжди захоплювався його тихим, смиренним духом, його готовністю допомагати іншим і, більш за все, його любов’ю до дітей, якими ми опікуємося. Ми благословенні мати людину такої вдачі, віддану служінню нашій місії».
