До глиняних помешкань Орландо, що в урочищі Острівець, від центру Нижнева — три кілометри, до найближчої хати — метрів 600, з одного боку ліс, Пилипова круча, з іншого — схили Дністра. Хатина відлюдника заввишки трохи більше півтори метра, накрита дошками, посередині витиснений у глині хрест та напис «Португал», інформують "Вікна" з посиланням на сайт "0342.ua".
Місцевий активіст Дмитро Романишин розповідає, що чоловік-відлюдник колись був у Португалії на заробітках, навіть мову добре знає. У далекій країні він закохався у дівчину. Згодом вони розійшлися, а відлюдник тоді дуже розчарувався в жінках. А вже вдома посварився з вітчимом та вирішив покинути звичне життя і оселитися самотою в ліс».
Орландо може навіть у великі морози ходити босим. Їсть, все, що назбирав улітку в лісі, засушені гриби, ягоди, овочі має від людей, варить собі супи, переважно без м’яса. Але Орландо не вегетаріанець, якщо принесуть нечасті гості шмат сала чи м’яса, то й їстиме. А ще чоловік у саморобній глиняній печі випікає хліб. Іноді купляє продукти у місцевому магазині. Звідки гроші? Про це не говорить, але, на щастя, ніхто в селі не помічав, аби відлюдник крав.
Орландо маломовний, проте говорить чітко, логічно і правильно:
«Я втомився в колишньому житті, вирішив оновитися, стати іншою людиною. Тут мені добре: ліс, чиста вода, повітря. Можна думати, співати, молитися».
За словами Дмитра Романишина, околиці Нижнева відлюдник обрав тому, що тут чудові краєвиди, добра енергетика, є достатньо «будматеріалів», річка, джерело:
«Коли я вперше побачив його, то, як і ви, подумав, що із ним щось не так. Але згодом зрозумів, що він просто дивак, а таких людей у нас не завжди сприймають. Наскільки мені відомо, відлюдника звати Андрій, він родом з Тисмениці, має там родину, навіть зареєстрований на місцевій біржі праці. Дізнаватися щось більше про нього, мабуть не варто, бо це приватне життя, незвичне для більшості, але прийнятне для нього».
Також активіст розповідає, що чоловіка побоюються місцеві люди,хоча нічого злого ніколи й нікому цей самітник не робив. Та питання про те, що робити із диваком, порушили навіть на сесії місцевої сільради. Але так нічого й не вирішили.