Сільський голова Завою Василь Романів пояснює:
"Це конфлікт громади і підприємця Михайла Чепіля, який викупив цех разом із комунальною дорогою. Від людей надходять скарги, що кого хочуть пускають, а кого хочуть — ні. А це є комунальна дорога. В угоді купівлі-продажу був пункт про те, що підприємець зробить об’їзну дорогу. Об’їзної дороги немає, а центральна для заїзду у ліс перекрита".
Ворота підприємства нині — на замку. За дозволом на проїзд охоронці радять телефонувати до директора підприємства Михайла Чепіля.
Селяни розкладають стару карту і доводять — дорога споконвіку належала громаді.
Комунальна дорога, яка 15 років тому перейшла у приватну власність, проходить через територію приватного підприємства і є найкоротшим шляхом до лісу. За договором купівлі-продажу, підприємство мало влаштувати об’їзну за рахунок земель сільської ради. А в тої — можливості обмежені.
Депутат сільської ради Микола Гаврилів пояснює:
"У договорі було вказано, що він зробить дорогу з гравійним покриттям. Але там було вказано «із запасів сільської ради». А тут виявилося, що запасів сільської ради нема. І люди лишилися без дороги".
Ще кілька років тому земельники Калуського району пропонували влаштувати об’їзд, «відщипнувши» кілька метрів території підприємства. Інший варіант — зробити об’їзд землями сільської ради. Однак, за частину дороги «Калушліспромгосп» має домовитися із військовим лісгоспом.
Завійчани уже судилися із підприємством, проте суд — програли. Сільський голова пояснює:
"Програли — бо засильна людина".
У селі, можливо, не здійнявся б такий галас, якби лісники не перекопали інший шлях, яким селяни їздили до лісу. Тепер, оскільки альтернативи немає, мешканці Завою оббивають пороги сільської ради.
Василь Романів розповідає:
"Народ звертається до нас, щоб відмінити цей договір купівлі-продажу або укласти із підприємцем договір сервітуту. На звернення від сільської ради, від громади він не відповідає. Тому ми змушені звертатися до суду, щоб відмінити цей договір купівлі-продажу".
Директор ЗАТ «Калушліспромгосп» Михайло Чепіль каже: мешканці села мають куди заїхати до лісу, а щоб зробити об’їзд, як це зазначено у договорі, сільська рада має надати йому проект:
"Я пропоную: нехай мені дадуть документацію, я буду виконувати. Це має бути виготовлений проект. Це не моя територія, я лише виконавчий директор. Із власниками я ще не говорив, бо як можна говорити про видачу техпаспорту на машину, якщо ще нема машини? Не треба 16 чи 17 років їздити по судах. А за пару місяців часу — я можу допомогти — виготовити проект і тоді я зроблю дорогу".
У сільській раді пропонували керівнику підприємства укласти договір сервітуту і навіть надсилали йому відповідні листи. Але конфлікт між громадою і підприємством вже давно зайшов у глухий кут. Тож тепер дорога тільки до суду.