"Вітаю своїх парафіян, які кожного разу розділяють спільну молитву в своєму храмі. Вітаю тих, хто далеко від порогу Христос Воскрес!
Возлюблені во Христі браття та сестри, щиро вітаю усіх Вас цим радісним для кожного християнина привітом “Христос Воскрес!”. Сьогодні Господь Бог дозволив кожному із нас, по своїй силі та можливості, зустріти цей великий день як особисте свято. Кожен із нас в своєму повсякденні має багато особистих свят і багато з них ми проводимо через необхідність або просто по звичці, тому вони зовсім не торкаються нашого серця чи душі. Але сьогоднішній день – зовсім не такий. Сьогодні – Великий день! Сьогодні – Пасха! Сьгодні день чистої памяті про Божу Любов. Ту Любов, яка вилилась через Христа померлого і воскреслого. І сьогодні Пасхальне «Христос Воскрес» викликає переповнену радістю відповідь – «Воістино Христос Воскрес».
В нашому народі склалося так, що зустріч Великодня для усіх вірян принесла безліч чудових звичаїв і традицій. Завдяки їм ми зодягаємо в обряди нашу внутрішню віру та релігійні почуття. Це те, що дає нам сили до подальшого духовного вдосконалення, це те, що дає нам можливість відрізнити свята від буденності, і це те, чим ми можемо засвідчити свою Православну віру серед людей, що нині перебувають поза спасительною огорожею Церкви Христової.
Багато можна дорікати православним, що, мовляв, ми занадто багато приділяємо уваги зовнішньому благочестю, непотрібним людським традиціям та звичаям. Для нас має вагу і вербна лоза, і пасхальний хліб, і освячене яйце. Невже це і є та мета, до якої йдуть православні? Звісно, що ні! Всі ці згадані, як і багато ще незгаданих тут зовнішніх речей, є лише допомогою нам на шляху до нашого духовного зростання та особистого шляху до Бога. Чи можна без них спастись? Можна! Але чи простіше буде християнину без них побудувати своє духовне життя? Напевне, що ні! Зовнішні вияви нашого благочестя це не мета, але вони є особливим засобом до стяжання Божої Благодаті. Тої Благодаті, яка дасть змогу бути цим єдиним стадом, про яке говорив Христос.
Святі отці церкви Христової навчають нас про те, що людина – це не тільки видиме тіло, і не тільки невидима душа. Людина – це сплетіння духу, душі та тіла. І тільки приймаючи це, як правило, кожен із нас може наблизитись до розуміння важливості правильного використання у своєму особистому духовному житті речей суто зовнішнішніх. “Пасочки” для нас, православних, – зовсім не самоціль. Але вони є, були і будуть отим нашим першим і необхідним кроком на ще один щабель християнського духовного вдосконалення. Той, хто не навчився правильно керувати своїм тілом і тими речами, які зовні оточують нас, ніколи не зможе навчитися володіти і більш глибокими і важливішими речами. Той, хто не навчився читати, ніколи не зможе написати жодного речення, а той, хто не вчився у школі, немає чого робити в університеті.
Я вітаю сьогодні усіх тих, хто у повні скористався дарами, які пропонує Церква для спасіння, величним і веселим привітанням “Христос Воскрес!”. Вірю, що через це славне і величне Воскресіння кожен з нас відтепер може стати причасником усіх небесних благ у повноті, може мати надію і на власне життя у вічності і воскресіння.
Вітаю своїх парафіян, які кожного разу розділяють спільну молитву в своєму храмі. Вітаю тих, хто далеко від порогу своєї домівки та храму, на чужині через необхідність. Вітаю наших солдат, які відстоюють кордони нашої Батьківщини на сході нашої держави. Вітаю нашу владу міста та району і молюся з усіма, щоб Господь управив їхні дії на благо нашого міста та краю. Так сталося, що цьогорічна Пасха співпала в один день для православних і католиків. Отож вітаю і вірян інших конфесій із цим величним святом Воскресіння Христового. Нехай прославлений у воскресінні Господь Наш Ісус Христос збереже в нашому розумі і серці великодню радість воскресіння з мертвих і кожен із нас своєю працею служить Богові, ближньому та українському народу і українській державі.
Воістину Христос воскрес!
Священик Собору Святих Землі Української УПЦ Київського Патріархату
протоієрей о. Микола Мороз
