Василь Гарматюк мав кілька осколків у тілі, ніколи не ходив на паради "побєди" і не хотів іти до школи на зуст За словами Володимира Гарматюка, дід не хотів згадувати жаху, який пережив на війні, з якої повернувся з осколками в тілі:
"Я ходив до третього класу, коли його не стало. Пам'ятаю, як тато страшенно побивався за ним. Тато був молодший за мене теперішнього. Я мало що пам'ятаю про нього. Лиш те, що він мав густі брови, вуса і ґулю на шиї. Вже й не знаю, звідки. А ще він, працюючи з папером у Коломийській типографії, був дуже економним. Завжди мені звертав увагу на те, аби не тринькати папір. Все казав: "ну зачим ти там малюєш? Отут ще є місце..." Мій дід, Гарматюк Василь Юрович. Ветеран другої світової, який помер у далекому 1985-му. Мав кілька осколків у тілі, ніколи не ходив на паради "побєди" і не хотів іти до школи на зустрічі учнів з ветеранами. Тато казав — він не хотів згадувати того жаху".
Як повідомляли "Вікна", другий дід журналіста, священик о. Зиновій Карась, був репресований радянською владою і відбув 10 років концтаборів у Мордовії за антирадянську діяльність та проукраїнську позицію.
Також журналіст оприлюднив листа військового, який воював разом із дідом:
"30/VII/45
Здравствуй дорогая Анна Ива.
Шлю я тебе свой красноармейский привет и от души я тебе пожелаю доброго здоровья Анна Ивановна. Это письмо пишет боец вашего сынка Васька Юривича за которого я вам ришыв написать письмо и поблагодарить вас за вашего сынка дай бог вам доброго здоровья и много жить на свети за то что вы его выростили и воспиталы любить человека и вот Анно Ивановно он у нас очинь хорошый командир за которого мы бойцы готовы душу отдать я с ним прожыв уже 2 с лишнем года и он миня ни один раз не обидев. А всякой жизни мы с ним пирижевали если боец чем либо заскучает он сейчаже старается его подвисилить словно он для бойцов так же больет своим серцем дорогая ещо раз я тебе очень блогодарю за вашего сыночка Ваську Юривича. Я солдат с 1897 года еду домой по демобилизацыи
Патеев Козьма Сергеевич ростаюсь с вашем сыночком васкою пожелаю я ему хорошего счастья".
