За словами калушанина Олега Чебана ( перший справа у верхньому ряду), є багато позитивних прикладів учасників АТО, котрі Калушанин Олег Чебан у своєму Facebook опублікував пост про п’янку демобілізованих атовців на місці роботи, в цивільному житті. Він одразу ж акцентував, що його допис — виключно для цивільних, передають "Вікна".
У дописі зазначено:
"Отже, як командиру підрозділу, мені не раз доводилося стикатися з цим мерзенним явищем, власне в секторові М. Бачив не один випадок. І ці випадки можна розділити на дві групи. Перша, це коли службовець регулярно «падає на стакан». Цьому виправдання нема і не буде. Його не можна звільнити, бо елементарно нема ким замінити. Такі бійці, умудрядися розказувати, «що він людей вбивав», хоч реально, крім бусолі, або складу з реманентом, або кухні, нічого не бачив. Друга група випадків, коли був нервовий зрив. І тоді потрібний якийсь спосіб розрядки. А з штатними психологами там теж не надто густо. Це має хоч якесь пояснення. До прикладу, вирвали чоловіка з теплих сімейних обіймів. А його біохімія, на третьому місяці перебування, заставляє його просто постріляти в повітря. Дарма, що це грозить депремією. Далі, чоловік приходить додому, і продовжує собі потиху «бухати». Дехто скаже «у нього посттравматичний синдром». Та нічого подібного. Для таких людей, котрі реально були в окопах, під обстрілами, проводяться тренінги. Також вони відносно спокійно можуть собі «вибити» санаторний відпочинок. Справу реабілітації звільнених АТО-шників, я не можу назвати дуже запущеною".
За словами калушанина, є багато позитивних прикладів учасників АТО, котрі змогли знайти своє нове місце в житті, після демобілізації. Як прриклад він називає ім'я ще одного вівйськового із Калуша — Віталія Маліборського:
"Це при тому, що друга хвиля мобілізації попадала в такі передряги, що четвертій хвилі і геть не снилося. В переважній своїй масі".
Висновок, вважає Олег Чебан, наступний:
"НЕ СМІЙТЕ виправдовувати «бухариків», котрих доля колись випадково занесла в АТО. Бо після АТО, в такого пияка має бути тільки один шлях — зібратися і йти вперед. Хоча би, заради тих бійців, біля котрих від щодня ходив, котрі загинули, а він залишився живий. Хоч, мало бути навпаки, якщо по справедливості. Передбачаю якісь закиди про те, чи я маю право в такому руслі висловлювати власну точку зору. Повірте, підстав маю достатньо".
