Режисер розумів, якщо він не відчуватиме гуцулів – стрічка не вийде Нещодавно Гарвардський університет включив фільм "Тіні забутих предків" до списку обов’язкових для перегляду студентам, які претендують на вищий ступінь у кінознавстві, інформують "Вікна" з посиланням на Версії.
Фільм знімали 1,5 року, значно довше ніж планували. Сергій Параджанов не хотів поспішати та ігнорував численні догани за повільні зйомки. Робив як відчував: коли вже був затверджений увесь акторський склад, в останню мить забрав головну роль у російського актора Геннадія Юхтіна й передав її Іванові Миколайчуку.
Режисер розумів, якщо він не відчуватиме гуцулів – стрічка не вийде. Тому навідувався на весілля й похорони, ходив на полонини до вівчарів і єдиний з усієї знімальної групи жив не в готелі, а у звичайній гуцульській сім’ї – як сам він казав біля джерела натхнення.
Параджанов не допускав фальші. Замість статистів – справжні гуцули у своєму одязі. Народна музика й закадрові голоси теж у їхньому виконанні. Інший режисер уже давно запросив би професійних співаків з Києва, але Параджанов садив на літак найбільш голосистих жителів Карпат і особисто допомагав заносити в салон літака триметрові трембіти.
Першими змонтований фільм побачили cамі гуцули 24-го серпня 1965 року. До сільського клубу запросили всіх акторів масовки. Для кожної жінки Параджанов привіз по квітчастій хустці.
Офіційна презентація в київському кінотеатрі “Україна” пройшла зі скандалом. На сцену піднялись Іван Дзюба, Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл та виступили проти арештів серед інтелігенції.
Після такого стрічку фактично було заборонено до показу. А невдовзі вірменину приписали український буржуазний націоналізм.
Утім, за кордоном стрічка зробила справжній фурор і зібрала 28 міжнародних відзнак.
