Ілюстрація. Якби запрацювала установка, то Калуш міг би самостійно забезпечити калійними добривами весь агропромисловий У цьому, зокрема, переконаний директор «Калуської соляної компанії» Василь Петрів, інформують «Вікна» з посиланням на «НК».
«Свого часу, працюючи ще заступником міського голови Калуша, я відвідав італійські компанії, які мають позитивний досвід переробки розсолів та виготовляють необхідне для цього обладнання. То чому б і нам не зайнятися цим?».
Проте проблема полягає в тому, що і Домбровський кар’єр, і хвостосховище – це об’єкти, які належать ВАТ «Оріана», яка вже багато років перебуває у стані санації. Зараз основний кредитор – Державна фіскальна служба – судиться з підприємством, щоб воно повернуло кошти, які колись були взяті у кредит від Баварського об’єднаного банку під гарантії уряду у розмірі понад 300 млн доларів. Наразі вже є первинне рішення суду про погодження санації «Оріани». Підтвердив санацію «Оріани» й Апеляційний суд і тепер залишилося пройти Касаційний, каже Василь Петрів.
Від того, коли завершиться процес санації, й залежить початок робіт із переробки розсолів. Щоб будувати завод із переробки розсолів, спочатку потрібно взяти в оренду чи викупити земельну ділянку, на якій розташовані кар’єр та хвостосховища. Наразі це, на жаль, зробити неможливо.
При переробці розсолів вирішувалася б екологічна проблема, одночасно розвивалося б і виробництво. «Калуська соляна компанія» володіє технологією, яка дає можливість розподіляти розсоли на окремі частини: калійні добрива та натрій хлор (технічну сіль), який, зокрема, потрібен «Карпатнафтохіму» для виробництва хлору і каустичної соди. Василь Петрів додає:
«Крім того, наше виробництво було б тісно взаємопов’язане із Калуською ТЕЦ, звідки ми б брали пару для випарки солі. А це б своєю чергою сприяло збільшенню кількості виробництва станцією електроенергії».
Щодо калійних добрив, то сьогодні агропромисловий комплекс України купує їх у Білорусі та Росії на суму до 250 млн доларів у рік. А якби запрацювала установка, то Калуш міг би самостійно забезпечити калійними добривами весь агропромисловий комплекс України. Василь Петрів переконаний:
«Найбільше в цій ситуації обурює те, що проблему можна було б вирішити одним відповідним рішенням Кабінету міністрів України. Але, на жаль, меркантильні інтереси багатьох чиновників переважають здоровий глузд. У результаті, уже 14 років доля «Оріани» залишається невирішеною».
