За деякими відомостями, приміщення Калуського повітового суду збудоване наприкінці ХІХ століття – у 1895 році Документи цієї установи зберігаються у Державному архіві Івано-Франківської області у фондах: №2 «Станіславське воєводське управління», №94 «Калуський повітовий суд», №114 «Калуський ґродський суд», розповідає історик, старший науковий співробітник краєзнавчого музею Калущини Іван Тимів.
За деякими відомостями, приміщення Калуського повітового суду збудоване наприкінці ХІХ століття – у 1895 році. До 1939 року тут розміщувався повітовий суд. З 1946 до 1950 року у цій будівлі квартирував військовий гарнізон і Калуський районний відділ НКВС. У 1955–1956 рр. користувачем будівлі стало училище механізаторів сільського господарства №9. 1 серпня 1960 року в місті постав хіміко-технологічний технікум, і будинок передано цьому навчальному закладу. Від 1 лютого 1972 року й до сьогодні будівля належить музичній школі. Споруда є п’яткою архітектури другої половини ХІХ століття.
Так нині виглядає повітовий суд Калуша. Вулиця Степана Бандери
У давні часи міське судочинство здійснював у Калуші лантвійт, призначений калуським старостою. Він залишався головним у судовій системі міста із спадковим правом на владу і спільно з лавниками судив усіх, хто порушував установлені закони. У Калуші, за даними королівської люстрації 1565–1566 років, лантвійтом був Іван, возним – Ілько, а міським слугою – Паско. Ймовірно, вони були українського походження. Ці службовці звільнялися від усяких повинностей.
Часом міщани обирали собі війта і лавників (лава – це судовий орган). Лава розглядала карні справи. У 1577 році король Стефан Баторій утворив так звану «ізбу ґмінну» – представництво міщан, що відстоювало інтереси широких мас і було дорадчим органом до магістрату.
З приходом австрійської влади у вересні 1772 року в судово-адміністративній системі краю відбулися зміни. До кінця ХVІІІ століття Калуш як адміністративно-територіальна одиниця належав до Стрийського округу, а вже від 1811 року – до Станіславівського округу. 24 квітня 1854 року за розпорядженням Міністерства внутрішніх справ, правосуддя та фінансів Австрії утворений Калуський повіт, до якого належало 90 сіл. Повіт входив до Самбірського окружного суду Стрийського округу.
Повітові суди були створені 1850 року. Вони розглядали громадські справи, у тому числі й кримінальні, судили одноосібно і були незалежні від адміністрації. У результаті реорганізації судочинства у 1855 році ці суди були скасовані.
У 1911 році в Калуському суді зареєстровано 2651 скаргу, з них – 251 на євреїв і німців, решта – 2400 на українців. Карних справ того року у суді було 2353 (у 1764 випадках – бійки).
До 1 січня 1912 року у Калуші судовим радником, згодом головою суду був Казимир Война, справедливий і совісний суддя. За походженням поляк, але до українців ставився прихильно.
Згідно з декретом польського уряду від 8 лютого 1919 року, колишні австрійські крайові суди мали використовувати єдину назву «sąby okręgowy».
Структура і характер їхньої діяльності в польський період (1919–1939 роках) практично не відрізнялися від попередніх австрійських інституцій.
На території Станіславщини діяли три окружні суди: Станіславський, Коломийський, Стрийський. До Станіславського судового округу належали: Станіславський, Калуський, Надвірнянський і Тлумацький повіти. Ці суди підпорядковувалися Вищому крайовому суду у Львові. У свою чергу окружні суди були апеляційними інстанціями для повітових судів. Окружні суди складалися з президіального, кримінального, слідчого та цивільного відділів.
У межах Станіславського окружного суду функціонувало 18 повітових судів. Складалися вони з цивільного та кримінального відділів. На Калущині, окрім Калуського повітового суду, діяв також Войнилівський повітовий суд. У результаті судової реформи 1928 року в Польщі повітові суди були реорганізовані в ґродські. Вони постали на основі розпорядження уряду від 6 лютого 1928 року і були судами першої інстанції. Гродські суди розглядали справи, які раніше належали до компетентності повітових. Складалися вони з цивільного та кримінального відділів. Цивільні відділи та підвідділи (екзекуційний, спадкових справ, опіки) розглядали справи про встановлення батьківства, опіки, успадкування, купівлі-продажу майна. Кримінальні відділи розглядали документи про обвинувачення осіб у спротиві представникам органів влади, скоєнні крадіжок та інших злочинів. Апеляційною інстанцією для ґродського суду у м. Калуші був Станіславський окружний суд. У вересні 1939 року ґродські суди припинили свою діяльність.
Суддями у Калуші працювали Михайло Стронціцький, Іван Дольний, Іван Винницький, В. Микласевич, Кадуб’янський, Соботар, Цьонка.
