Юрко Іздрик: Постійно забуваю про 55, думаю, як на 32, поводжуся, як на 26. Неадекват суцільний Про свій вік відомий калушанин говорить по-філософськи:
"Та нічо’ це для мене. Чергове нагадування, що мені не 26, як думає про себе моє «я», і не 32, як думає про себе моє тіло, а вдвічі більше. Це проблема, яка не вирішується. Що не робив, скільки не намагався, яких тільки методів не пробував – все впусту. Постійно забуваю про 55, думаю, як на 32, поводжуся, як на 26. Неадекват суцільний. Іноді вдається побачити себе збоку. Тоді робиться не те, щоб соромно, але сильно невдобно. Дзеркало ще непогано витвережує (спеціально купив собі ще таке косметично-збільшувальне, де весь кошмар крупним планом), ну але ж не будеш з люстерком ходити. Коротше, нема на то ради. Живу наче повільно, але, бачу, полюбе помру молодим".
Юрко Іздрик зараз почав експериментувати з новим музичним напрямком. Зізнається, що десь із півроку тому трапився йому trap:
"Це такий відносно свіжий музичний стиль (хоча під тегом #trap можна знайти треки десятка різних стилів), музика діджеїв, качків, геймерів, фанів манги й порнокліпів. Тобто таке собі цілком розважальне, ба навіть ужиткове музло. Але мене проперло «ніпадєцкі». Нахабний, агресивний саунд, до смішного спрощені мелодії, тексти малослівні (переважно – «фак» і «шит»), повільний кач, суворі баси і невдовбенна дабстепова синкопія – все це діє на мене майже наркотично. Крім того, бачу там купу музичних ідей, які відразу хочеться спробувати. Ну, і по-третє, це просто красиво.
Я чотири місяці нон-стоп щодня залипав у мережі, від ранку до вечора слухаючи все підряд, вибираючи те, що варте уваги. Ну, і по ходу, мабуть, несамовито грузив космос усілякими мріями й фантазмами, пов’язаними з бажанням грати trap. Космос терпів, а потім, видно, плюнув і штампонув дозвіл, затвердивши всі марення пакетом. З того моменту варіанти, пропозиції і можливості реально зайнятися trap’ом починають сипатись, як з торби – лиш встигай вибирати".
Наразі він зосередився на пробному сольному виступі і над новим музичним проектом. Його назва — «ПЕТ(L)ЮРА» — це електронно-акустичний стімпанківський дует з двома бас-гітарами і різними цифровими гаджетами. ПЕТ – це Петро Литвинчук, екс-гітарист «Франшизи», коваль і майстер на всі руки. (L) читається як LIVE, ну, а ЮРА — власне, Іздрик.
Калушанин додає:
"Наразі лише відбулися перші репетиції, але як усе складатиметься добре, сподіваюся, на початку вересня «ПЕТ(L)ЮРА» стартоне з дебютним виступом у Львові. А далєє – вєздє. Коротше, наступного літа, зустрінемося на якій-небудь Ібіці, я так собі думаю".
Повний текст інтерв'ю читайте на сторінках "ГК" за посиланням.