Успіння Пресвятої Богородиці — друге за значущістю свято православної церкви після Воскресіння Христового Успіння Богородиці — день, коли Діва Марія завершила своє земне життя, а її тіло й душу Ісус Христос забрав на небо. Про те, як довго Божа Мати перебувала на землі після Христового Воскресіння, історичних даних немає, як і про те, де і як Вона померла, оскільки в Євангелії про це також жодної згадки.
Свято Успіння належить до найстарших Богородичних свят. Вперше його відзначили 431 року в Єрусалимі невдовзі після Собору в Ефесі.
На початку святкування пам'яті Успіння під впливом Єфеського Собору наголошувало передусім на привілеї Богоматеринства Діви Марії і тому мало назву Свято Марії-Богоматері. Тільки від VI століття свято отримує свою теперішню назву — Успіння Пресвятої Богородиці. Як всезагальне свято воно встановлене з 582 року після перемоги візантійського імператора Маврикія над персами.
Успіння Пресвятої Богородиці — друге за значущістю свято православної церкви після Воскресіння Христового. Недарма цей день ще називають Богородичною Пасхою, або «літньою Пасхою».
Церква називає смерть Богородиці сном, успінням, тому що вона першою серед людей стала безсмертною і душею, і тілом.
У народі Свято Успіння Пресвятої Богородиці ще називають Першою Пречистою. Упродовж осені є ще дві Пречистi — 21 вересня і 14 жовтня. А передував святу Успенський піст, який розпочався 14 серпня і тривав два тижні.
З Успіння літо остаточно повертає на осінь; починається «молоде» бабине літо, що триває до 11 вересня. Вважається, якщо в ці дні буде гарна погода, то під час «старого» бабиного літа (починається 11-12 вересня) буде негода.
Для українських селян це пора, коли вони повністю закінчували жнивувати. У Карпатах розпочинався вільний випас худоби. Хто до цього часу не встиг зібрати хліб, то влаштовували колективну «братчину». До Успіння мали бути остаточно зібрані всі фрукти. З цього дня починали сіяти озимину. А ще в народі помітили, що перша Пречиста — останній день, коли відлітають ластівки.
