За задумом, щороку художники мають розписувати по одному з "куполів" і в такий спосіб привернути увагу до поли Гігантський арт-майданчик створили на базі колишньої військової бази. Організатори розповідають, що велетенську писанку створювали в екстремальних умовах. Подивитися на барвистий купол з'їхалися сотні українців. Тут їх частували справжньою гуцульською кухнею, а на верхівці гори облаштували сцену, де виступали найкращі виконавці області, йдеться у сюжеті 5 каналу.
На проект та на організацію фестивалю витратили 100 тис. гривень. Організатори кажуть, що гігантська писанка – це лише перша з п’яти на Томнатику. Решту екземплярів розписуватимуть протягом наступних чотирьох років. Уже незабаром оголосять конкурс на те, яким буде наступний. Сподіваються, що це буде справжній гуцульський орнамент.
Організатор фестивалю Михайло Ямницький зазначив:
"Не будь хто може вилізти на драбину 12 метрів і малювати на куполі. У понеділок, 4 дні тому, тут було +2 градуси. У руки дули, чесно кажу, бо пара з рота йшла. Сурова осінь".
Проект «Писанка на Томнатику» замислив рік тому музикант з Івано-Франківська Роман Рось. Спочатку покинуті будівлі військової станції «Памір» на горі Томнатик розглядали як території арт-вистав та музичних продуктів, які в такому антуражі на висоті 1565 м мали дістати інакше звучання. Тоді ж вирішили один з куполів станції розмалювати сакральними орнаментами – перетворити на писанку. Анонсували участь відомих художників – Яреми Стецика, Тараса Беняха, Володимира Гривінського, Богдана Салія та волонтерів, дітей і військових, додає "Курс".
Справжня та офіційна назва станції – “П-40”. Але військові, які працювали на ній, дали їй інший позивний – “Памір”, інформують”Вікна”.
Знайти станцію непросто, бо стратегічний об’єкт заховали у практично безлюдному місці на горі Томнатик, майже на кордоні з Румунією. Тому найчастіше сюди приїздять на позашляховиках або мотоциклах.
Головним завданням персоналу було стежити за повітряним простором. Військові на станції визначали висоту літального засобу та кут польоту. Антени вмикались почергово, згідно зі спеціальним графіком Міністерства оборони.
Станція пропрацювала 29 років. З 1960 року по 1989 рік. Але на початку 1990-их станцію закрили, тож гігантські куполи перетворилися на укриття для туристів або місце ночівлі для овечих отар.
