Майстриня з Прикарпаття понад 20 років вишиває бісером головні убори священиків. ФОТО

Вишивати митри інженер за фахом Орися Козяк почала 20 років тому, коли потрапила в художні майстерні Києво-Печерської лаври. Там одна столична художниця показала їй, як роблять, обшивають і оздоблюють митру, ще й намалювала форму. Повернувшись у своє селище Печеніжин, жінка вже не мала спокою і дуже хотіла самостійно пошити митру.
Переглядів: 1125
На одну митру жінці потрібно 5-8 тисяч дрібних бісеринок. Перед кожною роботою вона бере благословення у священика | Фот

Та спершу треба було виготовити спеціальний дерев’яний "ковпак" для основи під митру. Замовила в майстра, бо сама зробити таку форму просто не могла, пише Експрес, передають "Вікна".

Про свої роботи Орися Козяк розповідає з усмішкою, обережно несучи білу та зелену "шапки", суцільно вишиті бісером:

"Митра — це спеціальний головний убір священикі. У православних та греко-католиків вона круглої або кулястої форми. Таку "шапку" одягають єпископи, а священики отримують її за особливі заслуги. Тому в церковному середовищі часто можемо почути: митрофорний протоієрей або отець-митрат, тобто "нагороджений" священик. Митра символізує владу, дану самим Христом усім його служителям. Тому й одягають її у час Служби Божої".

Ковпак складається з чотирьох рівних частин та своєрідного "центру", пояснює майстриня. За її словами, ці частини згодом з’єднуються, ніби дитячий пазл. Далі на ковпак із внутрішнім діаметром від 19 до 25 сантиметрів за допомогою мучного клею жінка накладала з 15-20 шарів марлі або бязі. Кожен шар просушувала, пропрасовувала. Коли цупка основа була готова, знімала з ковпака та обшивала зсередини тканиною. Наступний етап роботи — обідок. Щоби його зробити, треба виміряти діаметр нижньої частини "шапки", відрізати такого ж розміру м’який білий шнур для білизни і на нього по колу натягнути вигаптуваний гачком із золотистих або срібних ниток обідок. Потім цей оздоблений шнур пришити до основи. Далі найосновніша частина роботи — оздоблення бісером.

За словами пані Орисі, треба знати чітке правило: зверху над обідком має бути вишитий візерунок по колу. Його жінка вишиває за обраною схемою, використовує білий, червоний, голубий, жовтий, золотистий, сріблястий, червоний, бордовий бісер. Але на одній митрі має бути не більше як п’ять барв. Після цього "викладає" голкою "другий поверх":

"Це чотири широкі смужки одного орнаменту. Такі смужки, ніби хрест, і сходяться біля кола в центрі митри. А в цьому колі слід акуратно приклеїти іконку. Важливо, що кожна смужка з візерунком має починатися обшитою іконкою. Проміжки між смужками слід зашити орнаментами у формі хреста. На орнаментах не має бути гострих кутів, а все заокруглене. Всередині тих хрестів може бути каміння. А кожна з чотирьох частин має бути рівна рівнесенька та чітко відцентрована".

На одну митру жінці потрібно 5-8 тисяч дрібних бісеринок. Перед кожною роботою вона бере благословення у священика. Скільки витрачає грошей на матеріали та де їх купує, жінка не зізнається, каже лише, що замовляє в Україні та за кордоном. Бо економити чи шити з дешевих матеріалів головні убори для священиків не можна. А самі митри ручної роботи коштують від 20 тисяч гривень.