Генрі Марш вважає, що комунікація – важливіша за діагностику | Фото: starylev.com.ua Цього разу все трохи по-іншому – британець презентував свою нову книгу «Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга». Тут все гармонійно – частково про слонів, столярство і трошки про нейрохірургію.
ІА ZIK пропонує переглянути, що ж цікавого розповів нейрохірург на презентації.
Операції на мозок – це трохи складно. Зі втручанням на серце завжди трохи легше – пацієнт або виживе, або ні. А-от з мозком не так. Людина може й не померти – а набути інвалідність. Хоч я не думаю, що буде критично страшно, якщо для порятунку життя треба паралізувати ногу. Та якщо під час операції ми пошкодимо «фронтальну» зону мозку, то зміниться вже особистість. І ні сім’я, ні друзі не впізнають людину. Тут рішення приймати дуже складно.
Смерть – це ніщо. З нею все закінчується. Але, як лікар, я знаю, що є дуже багато способів померти. Хоч ми і не любимо про це думати…Вона ніколи не буває вчасною – приходить або надто рано, або ж надто пізно. До мого батька прийшла запізно – він десять років страждав на хворобу Альцгеймера.
Комунікація – важливіша за діагностику. Розвиток комп’ютерних технологій, використання штучного інтелекту значно спрощують постановку діагнозу. Набагато важче – повідомити пацієнтам про проблему та вирішити, що робити. Все ж у своїй лікарській практиці ми маємо справи з припущеннями, а не фактами.
Потрібно говорити про свої проблеми. Навіть принц Вільям та Гаррі ділилися власними негараздами. Варто бути відкритим в цьому. Сам процес виговоритися вже є терапевтичним, як би це безглуздо не звучало. Він нагадує церковну сповідь. Можна сказати, що і моя книжка, це така своєрідна спроба виговоритися.
Я не вірю в людську душу. Якщо ми все ж таки звернемось до того факту, що наш мозок – це клітини, через які проходить струм, то де тут місце для вільної волі?
Вчинки – визначені. Чим більше ми вивчаємо мозок, тим краще усвідомлюємо, що наші вчинки визначені ДНК та особистим досвідом. А думки зроблені з хімії та електропровідності.
Фантазія – нецікава. Я точно не писатиму художньої книжки. Бо реальність – значно цікавіша за фантазію.
Тварини мудріші за людей. За останні десятиліття було багато досліджень, де доводили, що тварини розумніші за нас. Наприклад, слони можуть ідентифікувати себе в дзеркалі. Їм причіпляють наліпку на лоб і ведуть до дзеркала. Слон, побачивши її, намагається здерти її хоботом. Тому я сподіваюсь, що після прочитання моєї книжки, українці трішки менше споживатимуть м’яса.
В Україні цікава молодь. Коли я виступаю в Британії на літературних фестивалях, аудиторія там серйозно відрізняється. Чому – бо у всіх людей вже сиве волосся. В Україні тут бачу значний контраст – сама молодь.
Нічого не робити – страшно. Я є напівпенсіонером – працюю трохи в Україні, трохи в Непалі. Розумію – вже скоро моя кар’єра лікаря закінчиться. У книжці я якраз пишу про свій страх – не мати, що робити. Адже знаєте – хірургія – це залежність. І я боюся, що не матиму, чим займатися 6 днів на тиждень по 10-12 годин на день.
