"Сьогодні був Калуш. І він таки читає. Мене то точно", — прокоментував світлину Остап Дроздов | Фото: Св Послухати письменника і журналіста прийшло чимало людей, він зібрав найбільшу аудиторію з-поміж усіх інших митців, які представляли свої твори. Не виключено, калушан зацікавила не так нова книга, як особистість Остапа Дроздова, цікаво було послухати його роздуми про людину, країну та її перспективи, інформують "Вікна".
Остап Дроздов — український журналіст, політичний оглядач, автор та ведучий політичної програми «Прямим текстом» та авторського хард-ток-шоу Drozdov на телеканалі ZIK. Піонер суб’єктивної журналістики в Україні, один із найуспішніших та найупізнаваніших журналістів Західної України.
Центральний персонаж роману «№2» — Країна. Через персонажі досліджується ставлення до країни. Автор зазначив:
«Всі персонажі щасливі поза країною і тому вони можуть подивитися збоку і поставити питання: за що я її люблю? Радий, що текст буде читати безвізове покоління, яке будt обирати, залишитися у країні чи ні. Покоління буде обирати країну не тому, що не може втекти. Люди будуть обирати країну, де вони будуть щасливі».
Молоде покоління, за словами Остапа Дроздова, — «останній шанс моєї країни». Її треба перезасновувати. Остап Дроздов переконує:
«Ми закохані в свою історію збройного опору. Ми купилися на думку,що Україна є результатом збройної боротьби за незалежність. Це не так. Україна – це ребрединг УРСР. Ми живемо у країні, в яку втягнули матрицю радянського життя (ринок, якого насправді немає, державну власність замінила власність олігархів). Ми виростили монстра, який дбає лише про себе. У нас неправильна стратегія любові до країни. Ми повинні вимагати від держави. Країни існують для того, щоб створювати блага для своїх громадян. Не я для країни, а країна для мене, адже щасливою людина може бути будь-де».
Що далі? Остап Дроздов зазначив: треба чесно визнати, що проект держави зазнав краху, ми збудували щось не те. Для змін потрібна воля людей (а вони цього не прагнуть, бо їм нав’язали думку, що так ми «втратимо державу») та бажання верхів (їм і так добре, бо користуються усіма благами цивілізованих країн викачуючи ресурси з рідної).
Остап Дроздов, коментуючи порівняння України з птахом, крила якої – Схід і Захід, зазначив, що такий птахнікуди не полетить, занадто різними є ці два крила:
«Я лечу вперед, моя країна обирає шлях назад».
