Якщо сьогодні замовити подібну статую у приватного майстра, то її виготовлення, разом із матеріалом і доставкою, обійдет Стало відомо, що у квітні 2017 року в селі Стрільче, що на Городенківщині, відбувся скульптурний симпозіум. Десять майстрів з різних куточків України кілька тижнів працювали над створенням скульптур, об’єднаних спільною темою – «Легенди Карпатського краю», інформує "Репортер".
Митців розмістили на базі відпочинку на березі Дністра, забезпечили каменем, організували харчування і культурну програму. У відповідь вони мали подарувати свої роботи організаторам симпозіуму. Генеральними спонсорами дійства були мистецька агенція «Мантикора» Володимира Вінтоняка та благодійний фонд «Україна Інкогніта» нардепа Анатолія Матвієнка.
Як розповідає куратор симпозіуму Наталія Сухоліт, захід проводився у рамках підготовки до фестивалю «Карпатський простір». Загалом виконали десять робіт, які урочисто відкрили 5 травня у сквері Міцкевича у Франківську. Твори простояли там кілька тижнів, після завершення виставки їх перевезли до парку Шевченка та розставили уздовж алеї, неподалік озерця з мостиком.
Однак, у парку скульптури теж довго не затримались. Половина з них відправилась у Городенку й Тишківці – як власність фонду «Україна Інкогніта». Решту п’ять скульптур організатори симпозіуму подарували Івано-Франківську. Серед них були роботи місцевих скульпторів Михайла Мурафи і Володимира Кіндратюка, харків’янки Людмили Левицької, киян Спартака Хачанова таЄвгена Свистуна. Їхні персонажі досить цікаві – злий цар Силун, що створив Карпати, хлопець Карпо Дніпровський, який його переміг, і дав горам своє ім’я, закохані Прут і Говерла та інші. Проте, за кілька місяців вапнякові фігури кудись зникли, а на їхньому місці 31 липня встановили пам’ятник герою угорського народу, поету й повстанцю Шандору Петефі.
Першим нове «місце дислокації» статуй виявив скульптор Михайло Мурафа:
«Коли я їх вперше побачив, то на землі лежала лише одна фігура. Тепер повалені майже всі. Це погано, адже вапняк боїться вологи і потребує підставки. Та й місце на БАМі, попри дорогу, явно не відповідає нашим роботам. Скульптуру треба не просто кудись притулити, необхідно виконати впорядкування навколишньої території, забезпечити її освітлення вдень і ввечері. Зараз на фігурах просто сидять місцеві і дудлять пиво. Майстри, які їх створили, вкладали працю й душу, навряд бажали такої долі своїм дітищам».
Головний архітектор Івано-Франківська Дмитро Нижник нічого про них не знав, порадив звернутися до директора департаменту містобудування, архітектури і культурної спадщини Ореста Кошика, який про статуї, що валяються на газоні, вперше почув від журналістів. У «Центрі розвитку міста та рекреації», яке керує і парком Шевченка, скульптури на баланс не приймав.
Між тим, якщо сьогодні замовити подібну статую у приватного майстра, то її виготовлення, разом із матеріалом і доставкою, обійдеться десь у 3000 доларів. Отже, на БАМі нині валяються приблизно 400 тисяч гривень.
