Ілюстрація. Різниці між чортами на Хелловін і чортами з українського вертепу (чи з інших подібних обрядів) немає жодної, Ви маєте знати, що в час культу споживацтва нас чекає неймовірна кількість нових, суто комерційних свят. Ні день Святого Валентина, ні Хелловін чи навіть комерціалізація Різдва, з його безмежними знижками на все на світі, не мають нічого спільного з релігійним, і навіть із антирелігійним життям людини. Це просто речі, які створені для отримання прибутків. І не більше. Мені здається, не варто вплутувати тут ні добрі сили, ні злі. Хоча, нашкодити може все. Пригадуєте новину про те, як жінка вдавилася освяченою ковбасою на Великдень? Інформують "Вікна" з посиланням на "Про Львів".
Злі сили – це реальність така ж сама, як сили добра. Однак, їхнє типове зображення в мистецтві доволі хибне. Внутрішньо вони дійсно чорні, рогаті та страшні. Все ж, майте на увазі, що для того, щоб ви почали служити злим силам, вони мають виглядати зовсім по-іншому, ніж смердючі цапи з брудними ратицями. Я просто впевнений у тому, що сатана пахне гарними дорогими парфумами, носить коштовні запонки й білосніжну сорочку. Біблія прямо каже, що сатана прикидається «ангелом світла». Відрізнити його від ангела Божого нецерковній людині неможливо. У наш час диявол не боїться відвідувати храми, і навіть може зайти у Вівтар. Він усюди свій. І чомусь я думаю, що робити це при наявності копит і рогів йому не дуже зручно.
Деякі люди, навіть т.зв. “церковні”, переконані в тому, що діти, які весело зустрічають Хелловін – дияволопоклонники. Безумовно, люди, які захоплюються служінням дияволу є всюди. Всюди, де існує диявол і де існують люди. І вже напевно, вони є там, де святкують Хелловін. Однак, особливої впевненості в тому, що серед дітей які вимагатимуть у вас цукерки в обмін на життя, сатанистів буде більше ніж у місцевій спілці філателістів, у мене явно немає.
Сатана любить ставати причиною реальних суперечок. Очевидно, йому більше вподоби не те, що діти чіпляють собі ріжки і сміються зі злих сил, а те, що дорослі без почуття гумору ведуть реальні війни за чи проти цього святкування. Він бачить, що лише фанатики до нього ставляться з максимальною увагою. І йому це страшенно довподоби. Правду кажучи, йому дуже важливо, щоб наступна проповідь вашого священика була не про Спасителя Ісуса Христа, а про диявола і про Хелловін. Поганого безкоштовного піару не буває, чи не так?
Найбільша шкода від Хелловіну не релігійна, а культурна. Очевидно, що більш здорові, довершені переконання завжди прагнуть поглинути собою менш вірні та значні. Пригадайте веселі святкування на “збитошного Андрія”. Наші, завжди добрі та дотепні розваги сьогодні несправедливо забуті, віддаючи кубок першості всіляким Хелловінам і Валентинам. Тож, оскільки наші рідні, національні святкування аналогічного змісту зникають, а чужоземні з’являються, це означає, що ми стали слабкими й майже готові капітулювати, як окрема нація. Ось чого треба боятися.
Ще маю вам сказати, що різниці між чортами на Хелловін і чортами з українського вертепу (чи з інших подібних обрядів) немає жодної. Вони в обох випадках ясно представляють злі сили, а при цьому немає ніякого значення зміст сценарію, за яким вони виступають. Тож, якщо одні й ті самі люди категорично відхрещуються від чортів Хелловіну, а чортів із Вертепу приводять навіть до храму Божого– в них явні проблеми не лише з почуттям прекрасного, але й із логікою. Хоча, безумовно, українські чорти значно патріотичніші та серцю миліші.
