Дорога прокладена в умовах складного гірського ландшафту, частина місцевості є досить вологою, тому шлях там вмощували деревом. Але, за словами директора ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» Михайла Бігуна, згодом дорогу трохи розширять, аби сонячне проміння змогло дістатися вологи і освітити шлях. Головне призначення дороги – це забезпечення протипожежних та лісогосподарських заходів, інформують "Вікна" з посиланням на "Uzhorod.net.ua".
Дорога є загальнодоступною для громадян, що подорожують Карпатами або мешкають у тих краях. Шлагбаум і заборона проїзду може з’явитися лише у випадку високого рівня пожежної небезпеки або якогось погодного катаклізму, що трапляється у горах.
В’їжджаючи зі сторони села Лопухово Тячівського району і прямуючи повз Брустурянський лісгосп, можна потрапити у мальовничі й до того не надто «об’їжджені» Карпати. Тут і річка Брустурянка, і лісові хатинки, і численні потічки, і зони рекреації, і мільйон відтінків гірської осені. Щоб побачити ще більше і ще вище, але при цьому не звалитися, лісівники облаштовують безпечні доріжки на придорожні схили.
Також по дорозі можна буде побачити й господарство самих лісівників – техніку, будівлі лісництва, розсадники. Там, між гірськими хребтами, на дивних грядках ростуть мільйони малесеньких кедрів, ялин, ялиць та інших порід, якими поновлюють Карпатські ліси. А на території Турбатського лісництва встановлено пам′ятний камінь на честь чемпіону світу з валки лісу закарпатцю Івану Чусі. До речі, у лісництві, продовжуючи династію, працює його племінник.
Частина лісової дороги має історію, якій вже понад 100 років.
Лісничий Турбатського лісництва Дмитро Чуса розповів:
«Дану ділянку почали розбудовувати ще у період Російської імперії у 1915-1916 роках під керівництвом генерала Брусилова, на честь якого було названо відому операцію «Брусиловський прорив». Будували дорогу полонені Німеччини та Австро-Угорщини, а її тодішнє призначення –передислокація на захід військ та військової техніки. Дорогу, що мала з′єднати Івано-Франківську область і Закарпаття, яке тоді було у складі Австро-Угорщини, у ті часи так і не добудували. І ось через століття у межах Закарпаття ми цей процес завершили. Аби зберегти цю частину історії, тут встановлені відповідні інформаційні стенди»
На висоті 1400 метрів над рівнем моря, ви потрапите до струмка, який зламає вашу уяву про народження бурхливих гірських річок, що у період повеней змітають усе на своєму шляху. Там, на перевалі Околе, з маленького струмочка народжується річка Чорна Тиса, яка за 46 км зливається з Тисою Білою і утворює найбільшу закарпатську річку Тиса.
Питне і цілюще джерельце дає початок найбільшій лівій притоці Дунаю, який, у свою чергу, є другою за величиною річкою Європи. Фінішує лісова дорога у селі Чорна Тиса Рахівського району, а звідти через Ясіня частково свіжим асфальтом можна повернутися до Ужгорода.
