18 лютого 2014-го Герой "Небесної сотні" поїхав на Майдан. А через два дні Ігоря Дмитріва не стало Саме з села Копанки, з рідного дому, що розташований неподалік, 18 лютого 2014-го Герой "Небесної сотні" поїхав на Майдан. А через два дні Ігоря Дмитріва не стало. Його вбили одним із перших під час атаки на Інститутській. Чотири вогнепальні поранення, які пошкодили легеню, нирку та аорту, були несумісні з життям.
Мама Ігоря Дмитріва пані Марія пригадує:
«Він востаннє говорив зі мною 18 лютого. Казав, що в нього все добре. А в телевізорі я бачу: біжить хлопчина, у масці, із щитом, він падає на землю. А то був мій Ігорчик».
Односельчани пригадують: Ігор Дмитрів мав твердий характер, завжди досягав своєї мети. Закінчив два ВИШі і самотужки звів будинок, що неподалік цього місця. Сюди мріяв привести свою майбутню дружину.
Біля пам’ятника Героєві зібралось чи не все село. Квіти, поминальна служба, патріотичні промови. На відкриття прийшло багато дітей. Школярі, із синьо-жовтими стрічками у волоссі, розповідали патріотичні вірші. Саме заради майбутнього покоління українців віддали свої життя Герої Небесної Сотні. Марія Дмитрів зауважує:
«Діти та дорослі, – усі, хто сюди приходитиме, складатимуть шану Ігореві. Люди знатимуть, що він загинув недаремно. А пожертвував своїм молодим життям за рідну країну».
У виділенні коштів на спорудження комплексу, до якого входить пам’ятник та молитовна капличка, посприяв нардеп Віктор Шевченко, інформує прес-служба УКРОПу. Помічник-консультант народного депутата, "укропівець" Дмитро Чміль наголосив:
«Герой Небесної Сотні Ігор Дмитрів – це приклад найвищої жертовності та неймовірної величі духу. Коли людина заради власної країни віддає найцінніше – життя. Я впевнений, що кожен, хто приходитиме до цього пам’ятника, зможе віддати шану Ігореві та всім Ангелам Небесної Сотні».
